є, і гарне серце, я люблю його, – запевнив Кіт, вигнувшись, щоб оглянути себе всього. – Але воно зроблене з рубіна, а рубін твердіший за кремінь.
– Чи годишся ти хоч на щось? – спитала Тротта.
– Аякже! На мене приємно дивитися – чого не можна сказати про тебе, – відповів Кіт.
Тротта засміялась, а Дороті, що бачила Скляного Кота наскрізь не тільки очима, примирливо сказала:
– Ти справді дуже гарний, і якщо ти зможеш розповісти Капітанові Білові, де знайти Зачаровану Квітку, всі люди в Озі славитимуть тебе за розум. Квітка належатиме Озмі, але всі знатимуть, що дістав її Скляний Кіт.
Отаку мову кришталеве створіння любило.
Рожеві кульки в голові заворушились, і Кіт сказав:
– Я знайшов Зачаровану Квітку на півночі краю Жвакунів, де майже не живуть і не бувають люди. Там є річка, що протікає через ліс, а посеред тієї річки є невеличкий острівець, і на ньому стоїть золотий горщик, а в горщику росте Зачарована Квітка.
– А як же ти потрапив на той острівець? – спитала Дороті. —Адже Скляні Коти не можуть плавати.
– Так, але я не боюся води, – відповів Кіт. – Я просто пройшов по дну.
– Під водою? – вигукнула Тротта.
Кіт глянув на неї зневажливо.
– Як же я міг би пройти над водою по дну річки? Якби ти була прозора, всі б побачили, що мозок у тебе не працює. Але я певен, що ви самі ніколи не знайдете того місця. Воно завжди було сховане від озминського люду.
– Але ж ти зі своїм гарним рожевим мозком, мабуть, зможеш його відшукати? – зауважила Дороті.
– Зможу, і коли ви хочете тієї Зачарованої Квітки для Озми, я піду з вами й покажу дорогу.
– От молодець! – вигукнула Дороті. – Тротта й Капітан Біл підуть із тобою, бо це буде їхній подарунок Озмі на день народження. А поки ви мандруватимете, я придумаю ще якийсь подарунок від себе.
– Гаразд. То ходімо, Капітане, – сказав Скляний Кіт і вже рушив у путь.
– Постривай хвилинку, – попросила Тротта. – Довго ми йтимемо?
– Та з тиждень.
– Ну, то я вкину дещо в кошик, щоб узяти з собою, – сказала дівчинка й побігла до палацу збиратись у дорогу.
Глава 6. Подарунки Озмі на день народження
Коли Капітан Біл, Тротта й Скляний Кіт рушили до таємного острівця на далекій річці по Зачаровану Квітку, Дороті знову задумалася: що ж подарувати Озмі? Зустрівши Клаптикову Дівчину, вона спитала:
– Що ти подаруєш Озмі на день народження?
– Я склала для неї пісеньку, – відповіла Клаптикова Дівчина, яку прозивали Вишкребкою і яка, хоча була напхана ватою, мала в голові якийсь мозок-вінегрет. – Пісенька чудова, а приспів у ній такий:
Я дурненька,
Ви гарненька,
Озмо-цвіт;
Я нахабна,
Ви привабна,
Озмо-цвіт;
Я латкаста й блискітлива,
Ви прекрасна, ви вродлива,
Будьте ж ви всі дні щаслива,
Озмо-цвіт!
– Як