ати світ у всій його повноті та безмежності.
Різними шляхами йде читач до своїх улюблених книг. З дитинства й до похилого віку його супроводжують твори, у яких знаходиться місце для почуттів, пробудження уяви, розуміння свого покликання, філософського осмислення життя і для відкриття власних істин. Книжка здатна вчити, розважати, змінювати звички й характер, визначати мету і викликати бурхливі пристрасті. Тому живе вона з тих пір, коли людина усвідомила себе розумною істотою, що має невпинно йти вгору та вдосконалюватися.
Висновок простий – любити книгу, знайомитися з кращими зразками світової літератури і цікаво, і корисно. Але не менш цікаво не лише занурюватися у вигадані світи, знайомитися з минулим, сьогоденням і майбутнім людства. Добре ще й розумітися на тому, з чого складається твір, яким шляхом йде до нього письменник, які багатства слова використовує, щоб читач повірив у авторську розповідь.
Ось при такому розумінні своєї ролі читач стає не просто «перегортувачем сторінок», а співрозмовником, однодумцем письменника, навіть його співавтором, коли розмірковує над подіями і долею героїв. Без сумніву, то більш високий щабель співтворчості, який дає хороший поштовх для тверезої самооцінки і вдосконалює розумові здібності.
Ще далі піде читач, коли навчиться визначати роди, види, жанри літератури, розуміти художні засоби, відрізняти метафору від епітета, іронію від сатири, віршовані розміри, оповідь від розповіді, відмінності та особливості письменницького стилю. Власне, саме розумінню книги як твору з усіма його художніми ознаками, засобами та прийомами й присвячена енциклопедія, яку щойно взяв у руки юний читач. І хай перед читачем знову відкриється безмежний простір літератури, у якій він знайде гідний матеріал для власної творчості.
Подорож з минулого в майбутнє
Глава 1. Звідки пішло слово
Звук, малюнок, ієрогліф, літера
З давніх-давен люди намагалися віднайти таємницю походження слова. Хто вперше його вимовив? Де шукати батьківщину писаного слова? Ці питання постають кожного разу, коли йдеться про початок мовлення, писемності, на яких, власне, ґрунтується і усна народна творчість, і будь-який літературний витвір.
Міміка та жест
До створення мови людство йшло довгі віки. А починалося все з невиразного звуку, більш виразної міміки та жесту, якими, до речі, ми користуємося й нині. Та й дивно було б спостерігати за співрозмовником, який говорить без жодного руху лицевих м’язів або не підкріплює свою думку красномовними жестами. Така наша поведінка йде від далеких пращурів, коли люди передавали інформацію лише за допомогою звуку та жесту. Ті з читачів, хто бачив відомий англійський телесеріал «Прогулянки з чудовиськами», мабуть, запам’ятали, як спілкувалися між собою далекі предки homo sapiens (людини розумної) австралопітеки – мавпоподібні істоти. Від їхніх емоційних вигуків до першого слова був лише один крок, щоправда, цей крок розтягнувся на десятки мільйонів років.
Таким чином, шлях до розумної мови пролягав через найпростіші дії. Але матимемо на увазі, що навіть у таких примітивних діях крився глибокий зміст. Бо коли давня людина показувала на небо або на свійську тварину, вона вже визначала «поняття». І потрібен був лише час, щоб знайти для нього відповідну систему умовних знаків та звуків – за допомогою письма.
Щодо писемності, то тут найкоротший шлях лежав через малюнок. Пояснити щось своєму одноплеміннику, який знаходиться поруч, можна за допомогою звуку чи жесту. Малюнок же «зберігав» послання надовго. І ним міг скористатися хто завгодно, скажімо, діти або онуки.
Вчені розподілили письмо на три основні типи – малюнкове (піктографічне), символічне, предметне (ідеографічне) та звукове (літерне).
Малюнкове письмо
Перші кроки, які привели людину до створення писемних знаків, були зроблені ще в кам’яну добу. Малюнок (знак первинної магії) почав виконувати функцію розповіді, піктограми. Всюди – на будь-якому континенті, у будь-якій країні – першим способом закріплення думки на відстані і в часі, першим способом обміну й збереження знань та досвіду людей був малюнок.
Піктографія – це ще не писемність у повному розумінні цього слова, оскільки вона не була системою сталих умовних знаків і не передавала звуків мови, що нею розмовляв автор піктограми. Проте вона все ж є першою формою спілкування з допомогою накреслювальних знаків. Тому піктографію можна вважати безпосереднім попередником писемності.
Піктограма – складний малюнок чи серія малюнків, що не ілюструють розповідь про певну подію, а самі переповідають у малюнках зміст цієї події.
Слово піктографія походить від латинського «піктус» – малюю і грецького «графо» – пишу. Піктографію, або малюнкове письмо, вважають первинною формою писемності.
Наскельні малюнки, писаниці та петрогліфи були прямими попередниками майбутньої писемності.
Щоб прочитати піктограму, не треба знати мови тієї людини, яка написала, точніше,