три або навіть п’ять років життя Леонардо, доки його забрали від матері-одиначки. Тоді було б уже запізно на зміни: у перші три-чотири роки життя враження закріплюються і виробляються способи реагування на зовнішній світ, які не втрачають своєї значущості, незалежно від пізніших переживань.
Якщо правда, що неясні спогади дитинства і побудовані на них фантазії завжди визначають найістотніше у духовному розвитку людини, той факт, підтверджений фантазією про шуліку, що перші роки життя Леонардо минули з матір’ю-одиначкою, мав визначально вплинути на лад його внутрішнього життя. За таких обставин хлопчик, якому випало на одну дитячу проблему більше, ніж іншим дітям, неминуче сушив собі голову цією загадкою і таким чином рано став дослідником. Його мучили великі питання – звідки беруться діти і яка роль батька у їхній появі. Пізніше відчуття зв’язку між його дослідництвом і історією його дитинства викликало у нього той вигук – що йому, либонь, долею призначено вивчати проблему пташиного польоту, бо його ще у колисці відвідав шуліка. Вивести спрямовану на пташиний політ допитливість з дитячого сексуального дослідництва буде нашим наступним – не надто складним – завданням.
ІІІ
У дитячій фантазії Леонардо образ шуліки становить реальний зміст спогаду; контекст фантазії Леонардо висвітлив значення цього змісту для його пізнішого життя. У процесі подальшого тлумачення ми натрапляємо на дивну проблему: чому зміст спогаду переробився на гомосексуальну ситуацію? Мати, що годує дитину груддю, чи, радше, яку смокче дитина, перетворюється на шуліку, що встромляє свого хвоста дитині в рот. Ми стверджуємо, що «coda» (хвіст) шуліки, відповідно до загальновживаного мовного заміщення, може означати ні що інше, як чоловічий статевий орган. Але незрозуміло, як фантазія може саме материнську птицю наділити прикметою чоловічої статі, і така абсурдність ставить під сумнів можливість знайти у цій фантазії розумний сенс.
Однак не впадаймо у відчай. Скільки снів, позірно абсурдних, ми таки змусили розкрити нам їх сенс! То чому з дитячою фантазією це має виявитися складніше, ніж зі сном?
Пам’ятаючи, що недобре залишатися наодинці з незрозумілим явищем, зіставімо його з іншим, іще дивовижнішим.
Зображувана з головою шуліки єгипетська богиня Мут – постать абсолютно безособова за характером, як стверджує Дрекслер у словнику Рошера, – часто з’єднувалася з іншими божествами материнства з більш виразною індивідуальністю, як Ізіда або Гатор, але зберігала також своє самостійне існування і шанування. Відмінною рисою єгипетського пантеону було те, що окремі божества не губилися у синкретизмі. Поруч зі зложеними божествами зберігався незалежний образ окремого божества. У більшості зображень цю богиню материнства з головою шуліки єгиптяни представляли з фалосом[41]; за її персами ми пізнаємо жіноче тіло, доповнене, однак, чоловічим членом у стані ерекції.
Отже,