мистецтва Пеґґі Ґуґґенгейм якось подзвонила в його двері, він, відчинивши, повідомив: «Художника немає вдома».
Мисливство
Наступна тематична царина печерного мистецтва – тварини, які слугували поживою. У печерах Сулавесі в Індонезії 30 000 років тому зобразили бабірус. Кроманьйонець у Франції малював тих тварин, які в його часи мігрували вкритою глетчерами Європою. З численних кісток того часу можна зробити висновок, що Homo sapiens віддавав перевагу полюванню на північних оленів. Навіть попри те, що в деяких печерах знайшли зображення сцен полювання, серед доісторичних малюнків є зображення й тих тварин, на яких не полювали. Тоді виникає запитання, чому ж їх тоді зображували. Багато тварин у печері Ласко намальовані у так званій «викривленій» перспективі: частину їхньої голови зображено збоку, а іншу частину – спереду. Як тут не згадати Пікассо, який особисто відвідав ту печеру 1940 року, сказавши: «З того часу ми не вигадали нічого нового».
У доісторичному печерному мистецтві в Дордоні люди, вочевидь, не були улюбленим сюжетом. Їх зображували рідко, а тих декілька малюнків та гравюр, де їх все ж таки можна побачити, не відрізняються від зображень тварин особливим мистецьким умінням. Єдине зображення людини в Ласко – на віддалі від решти малюнків, сховане в ніші й виконане напрочуд недбало. А втім, там зображено маленького чоловічка з головою птаха, якого вбиває поранений бізон, – напевне, це якесь попередження для мисливців. У печері Руффіньяк можна побачити заховані в ніші зображення людських голів, які нагадують радше карикатури. У печері Куньяк є грубо намальована фігура людини, пронизана численними списами, – уже тоді люди вбивали одне одного. Виняток становить досить чітка постать людини, вирізана у скелі в печері Сен-Сірк 17 000 років тому. Сьогодні цю фігуру називають «чарівником». Одразу впадає в око великий фалос, однак, як на мене, то при ерекції вже занадто говорити одразу ж про чаклунство.
У печері Абрі-Пато можна розгледіти жіночий силует, вигравіюваний у скелі доволі-таки схематично. Я б не назвав цю роботу мистецтвом, однак виникає запитання: навіщо кроманьйонці малювали та вишкрібали всі ці зображення в печерах, до яких нерідко треба було повзти, а працювати доводилося, лежачи на спині? Чому вони зображали лише тварин, а не людей, або чому ніколи не малювали середовище, в якому проживали? У доісторичних печерах Дордоні немає жодного зображення гори, рослини чи дерева. На жаль, під час вивчення прадавньої історії на такі запитання неможливо отримати задовільні відповіді.
Мамонт і гірські козли в печері Руффіньяк (вік – 13 000 років). Нанесені один раз штрихи більше не змінюються. Ці тварини з першого разу були зображені детально й точно. Можна навіть розгледіти Opericulum ani – маленький клапан, яким мамонт міг закривати свій анус, що мало практичне значення під час холоду на глетчерах
Наскельний малюнок. Ласко, 15 000—10 000 роки до н. е. Поранений бізон