її колега теж працював заповзято, але ж вона виконувала значно більше роботи, гарувала понаднормово й завжди приставала на прохання замінити когось із помічниць адвоката, коли в них щось не виходило. А той колега вважав себе надто компетентним для такої роботи. Тепер же він висуває безсоромні вимоги, а вона, як видається, застрягне на півдорозі, бо двом адвокатам партнерство точно не запропонують. У Зіґрід зароджується підозра, що шлях до успіху – не слухняність, а зухвалість, принаймні для чоловіків це є стратегією успіху. Надія, що її підвищать, запропонують партнерство, не справдилася. Зіґрід припустилася типової жіночої мисленнєвої помилки. Вона вірила, що достатньо бути компетентною, старанною та милою, щоб досягти успіху. У її голові було укладено нічим не підкріплений договір: вона віддає працелюбство, старанність, жертовність та невибагливість, а натомість за якийсь час їй пропонують партнерство.
Так не могло статися, бо інша «сторона договору» нічого про цю угоду не знала. Зіґрід забула про головне: треба висувати чіткі вимоги. Вона повинна говорити, чого хоче і як уявляє співпрацю. Їй слід обміркувати умови, які чітко визначають, що вона має зробити, аби стати партнером. Те, що Зіґрід уважає передчасним і безсоромним, є, власне кажучи, конкретною й однозначною вимогою. Це єдина правильна стратегія отримати те, чого хочеш, і вона однакова як для жінок, так і для чоловіків. Звісно, що жінка, яка виконує роботу асистентки, не може стати керівником. Було б доречніше показати, що Зіґрід уміє знаходити заміну або що вміє так мотивувати помічниць, що ті працюють із задоволенням, рідше не з’являються на роботу й подеколи довше затримуються.
Зіґрід, без сумніву, компетентна адвокатка, а компетенція – важливий складник успіху, проте не єдиний. Їй бракує бачення правил, які діють у професії.
Концентруватися на завданнях, які обіцяють успіх.
Поставити довгострокові цілі й не випускати їх із поля зору. Не марнувати думок на те, щó інші думають про когось.
Вести чіткі, зрозумілі перемовини, висувати вимоги.
Натомість Зіґрід була чемною, вона розпорошувала свою енергію і брала на себе завдання, які можуть виконати менш кваліфіковані співробітники, замість того щоб цілеспрямовано працювати над справами, які демонструють її юридичні вміння.
Хоча Зіґрід поставила собі за мету стати одним із керівників фірми, проте випустила її з поля зору. Вона кидалася на дріб’язкові речі, друкувала документи і брала на себе рутинну роботу. І все це відволікало від прямих, скерованих на успіх перемовин.
Вона працювала для інших, щоб усім подобатися. Як наслідок, сама того не бажаючи, відмовилася від професійного успіху. Переймаючись, що інші працівниці адвокатської контори вважатимуть її гордою, вона ставала з ними на один рівень, полегшуючи їм роботу, замість того щоб коштом їхніх умінь полегшити працю собі.
Зіґрід не вела чітких перемовин про те, що саме має зробити, аби отримати