торкнулися її грудей, від чого її охопило незвичне збудження.
– Кохаю тебе, – промовляв він, розстібаючи непіддатливі ґудзики її блузки, – кохаю!
Кірі були приємні його дотики до оголених грудей. Денис цілував її пружні перса, і Кіра ледь чутно застогнала від приємного відчуття, яке хвилею тепла розлилося по всьому тілу, заповнюючи ним кожну клітинку.
– Ми будемо разом? – як крізь чарівний сон почула вона його голос.
– Так!
– Завжди?
– Завжди! – вимовила на одному подиху дівчина, коли відчула, як його руки знімають із неї трусики.
Страх відступив від Кіри під ласками та ніжністю юнака, звільнивши місце пристрасті. Її руки самі потяглися до джинсів хлопця, розстібнули блискавку і вперше торкнулися збудженої твердої чоловічої плоті.
– Я хочу тебе, – прошепотів він, провівши долонею між ногами дівчини.
До її інтимного місця ще не торкалися чоловічі руки. Перший дотик був солодкий до нестями, і Кіра закусила нижню губу й відкинула голову назад, задихаючись від почуттів, які захопили її шаленою хвилею пристрасті, не залишивши місця здоровому глузду.
– Ти хочеш мене? – між поцілунками вимовив юнак.
– Так! – стиха відповіла дівчина.
Вона лягла на спину й відчула, як обережно Денис увійшов у неї. Трохи неприємно-болісне відчуття швидко минуло, і за мить вони вдвох відірвалися від землі, злетіли туди, високо вгору, де править не розум, а почуття…
Повернулась Кіра додому пізно, хоч і обіцяла матері бути вчасно. Батьки вже спали, тож дівчина роззулася біля порога й навшпиньки прошмигнула до своєї кімнати. Вона довго не могла заснути, прокручувала в пам’яті те, що сталося, і ні про що не шкодувала. Вони освідчилися одне одному, між ними спалахнула іскра кохання, коли ладен усе віддати іншій половині. Одне лише бентежило дівчину: чи не дізнається про їхню близькість мати. Кіра заснула зі щасливою усмішкою на устах.
Два вихідних вони кохалися на тому ж місці й щоразу з ще більшою пристрастю. Коли в понеділок Кіра зустрілася поглядом з Денисом, то побачила в його очах тепло. Хлопець непомітно для інших підморгнув їй, і дівчина навзаєм таємниче йому усміхнулась.
Три тижні весна рясніла не лише квітами – в душі Кіри також буяла весна її першого кохання. Удома дівчина намагалася бути такою, як раніше, але від материнського ока не приховалися зміни в поведінці доньки, яка ніби літала над землею.
– Схоже, наша дівчинка закохана? – якось при нагоді запитала Таїсія Іванівна.
– Можливо, – знітилася Кіра і відвела погляд.
– Доню, я розумію: весна, кохання, зітхання, але ти не забула, що незабаром кінець навчального року?
– Мамо, у мене всі оцінки гарні, навіть кращі, ніж раніше, – запевнила її Кіра. – І про вступ до вишу можеш мені не нагадувати – я все пам’ятаю!
– Це добре, але дивись, щоб голову не втратила через кохання.
– Не хвилюйся, все буде гаразд! Обіцяю!
– Ти вже обрала, які туфлі купуватимеш на випускний вечір? – запитала мати.
– Так!