куля[5]
Для сухої шкіри. Для чутливої шкіри. Для жирної, для в’янучої. Я скопіювала їх на пробу – професійні креми й сироватки радикальної дії, і вирішила провести випробування.
У нашому столітті можна копіювати що завгодно, в яких завгодно масштабах – хоч один до одного, хоч один до мільйона. Я скопіювала земну кулю, щоб на обличчі Землі пробувати свої креми.
Спробувала крем проти зморшок в районі Гімалаїв. Кайнозойська складчастість трохи розгладилася. Але все-таки не до кінця.
Спробувала тонізуючу сироватку на Прикаспійській низовині. Непогано, рівнина навіть піднялася трохи над рівнем моря. Спробувала два різних креми від прищів – один на Гавайських островах, інший на Маршаллових. Другий краще: майже всі острови пішли під воду.
Стемніло. Моя пробна куля почала мерехтіти, світитися – Європа яскраво освітлена, Африка в напівтемряві, Японські острови сяють так, що очам боляче. У Гімалаях і біля Каспію темнувато – тільки блимає щось на кшталт фотоспалахів.
Тоді я вирішила спробувати омолоджуючий крем – радикально, по всій поверхні суходолу. У мене цього крему повно – адже що завгодно можна копіювати без кінця.
І прямо на очах омолодилася планета! Зійшли ороговілі частинки платформ, порожевіли рівнини, юнацькими прищами піднялися гори. Молода Земля оповилася димом, усю квартиру наповнила смородом, кіптявою, довелося її винести скоріше й викинути на смітник.
Дуже ефективним виявився цей омолоджуючий крем, тільки шкода, що назви я в метушні не записала.
Завтра спробую ще раз.
Казка про золотого півника[6]
…Він прокинувся за секунду до крику й довгих декілька хвилин лежав, дивлячись угору – сповитий темінню, стікаючий потом, скутий жахом немолодий чоловік. Потім темінь здригнулася.
Так не кричать ні люди, ні звіри; так уміє репетувати тільки те залізне чудовисько, той потворний, у позолоченому лушпинні птах, який упродовж останніх років зберігав його спокій. Саме так він кричав вісім днів потому, і за вісім днів перед тим він кричав також.
Він лежав, намагаючись заспокоїти дихання і зупинити юрми холодних мурах, що сновигали по грудях і спині. Він знав заздалегідь. Він усе заздалегідь знав.
За дверима почулися різкі кроки. Напружені голоси; потім занадто голосно постукали у двері:
– Государю… Государю, знову… Прокиньтеся…
Він знайшов у собі сили посміхнутися: після крику золоченого птаха сплячих не буває на багато верст навкруги. І мерці, мабуть, здригаються в домовинах…
Хто пустив поголос, наче птах золотий? Боже, який несмак… Позбавлений смаку чарівник у пістрявому вбрані та сміхотливому ковпаку. Могутній чудотворець —і він же скнара, який викликає презирливу жалість…
Дадон спочатку не вірив у його подарунок. То був час страху й відчаю, і навальні орди брали гору, і країна кричала від жаху – так торжествує звіроподібний Гвалтівник, що захопив добропорядну