еликій Британії, і в Ізраїлі, і у Туреччині, і в Угорщині, і у Франції, і в Україні1. Все і не пригадаю. Та й не потрібно – слово дав.
Саме в процесі цього «збирання»/пошуку/полювання/намовляння укладач дійшов парадоксального, але очевидного особисто для нього висновку: США не є стільки державою, скільки окремою від усіх існуючих цивілізацією, свідомо, послідовно і від самого початку побудованою на масонських приписах, нормах, правилах, законах, моральних імперативах.
Пояснення цього вимагало би за інших умов додаткових зусиль, але, беручи до уваги обмеженість мого біологічного віку і необмеженість зацікавлень, залишу це задоволення наступній генерації масонознавців, масонолюбів, масонохейтерів і взагалі всім зацікавленим особам та інституціям.
Саме це, тобто усвідомлене «батьками-засновниками» США розуміння того, ЩО і З ЯКОЮ МЕТОЮ ВОНИ ТВОРЯТЬ + невичерпний талант, працелюбність людей всіх можливих національностей та віросповідань, які будь-якими мислимими і немислимими шляхами діставалися до цієї «землі обітованої», забезпечили Сполученим Штатам Америки роль локомотива людського розвитку.
«Рідкісність» в даному конкретному випадку означає: цілісного уявлення про бачення, розуміння «вільними мулярами» світу, в якому ми співіснуємо, світу, який вони намагаються з різним успіхом перетворити на щось краще, а ми тільки бездумно споживаємо – у широкого загалу не існує. Скажу більше, ознайомлення, обмірковування цих текстів переконало мене тільки в тому, що «прийняти», «зрозуміти» масонський світ, «включитися» в нього можна тільки «зсередини», тобто лише в тому випадку, якщо ви самі є практикуючим вільним муляром. Це твердження, здається, обґрунтування не потребує. Адже самоочевидно, що дух чи то християнства, чи то юдаїзму, чи то ісламу, чи то буддизму, чи то будь-якої іншої деномінації можна зрозуміти тільки в тому випадку, якщо ви не тільки є її вірним, але живете і дієте згідно з її приписами – пліч-о-пліч з подібними вам.
Ну, і, нарешті, «винятковість» для даного конкретного випадку означає: наведені тексти є маленькими крихтами величезного пазлу, абрис якого хіба починає ледь-ледь проявлятися крізь морок невігластва, непорозумінь, неуцтва, ненависті, заперечень, упереджень та всіх інших подібних «чеснот», якими так щедро обдарований кожен з нас. Ну, а якщо не кожен, то один – як мінімум. І це – я сам. Особисто. Нема на кого нарікати.
Отже, наведені тексти, рясно проілюсторвані укладачем та доповнені бездарними його ж перекладами відповідних статей з «An Encyclopedia of Freemasonry and its kindred science comprising the whole range of arts, sciences and literature as connected with the institution by ALBERT G. MACKEY, M. D., 33°. New and revised edition. Vol. I & II. Published by The Masonic History Company. New York and London. 1917 (далі – An Encyclopedia, відповідний том та номер сторінки)», можливо, дадуть вам деяке уявлення про всесвітній рух «вільних мулярів» – як вони себе називають.
А ще трактують себе і «Орденом» і «Братством», що для мене особисто є прикладом «оксиморону», тобто «літературно-поетичним прийомом, що полягає у поєднанні протилежних за змістом, контрастних понять, які спільно дають нове уявлення». Це очевидно: «Орден» не може не бути структурою вертикально побудованою, ієрархічною. Натомість «Братство» на то воно і «Братство», що всі, хто до нього належить, є рівними в правах та обов’язках – ясна річ, в залежності від здібностей та віку.
Хто такий Альберт Галлатин Макей?
А. Макей народився 1807 р. – це рік приєднання Фінляндії до Російської імперії, прем’єри V симфонії Л. Бетховена (до слова, також відомого масона), заборони імпорту рабів до США, кривавої російсько-французької битви при Прейсиш-Ейлау та Тільзитського миру між цими двома імперіями, відкриття першої залізниці у Великій Британії…
Лікар за освітою, А. Макей у 27-річному віці був ініційований у ложі «Св. Андрій» у рідному Чарльстоні, що у Південній Кароліні.
За 20 років закинув медицину, цілковито віддався масонським дослідженням. Макей – автор численних книг та принципово важливих для вільного мулярства текстів. Серед них:
– Лексікон Вільного Мулярства (A Lexicon of Freemasonry. 1845 р.),
– Принципи масонського права (The Principles of Masonic Law (1856),
– Містичний зв’язок (The Mystic Tie, 1867),
– Керівництво Ложею: (A Manual of the Lodge, 1870),
– Енциклопеія Вільного Мулярства (1873),
– Символізм Вільного Мулярства 1882),
– Історія Вільного Мулярства: його легенди та традиції (у співавторстві з William R. Singleton, 1906).
Вільно володів грецькою, латинською, гебрейською та європейськими мовами, які опанував, між іншим, без сторонньої допомоги. Пречудово орієнтувався в контраверсійних подіях доби Середньовіччя. У фокусі його уваги – кабалістичні й талмудістські дослідження, питання абстрактного символізму. Обіймав великі посади – Великого секретаря Великої ложі Південної Кароліни, Великого секретаря Верховної ради Південної юрисдикції (ВРПЮ) Стародавнього та прийнятного Шотландського Статуту (Supreme