це, власне, саме і є патріотизмом. Натомість, нам важко його сприймати у парі з вимогою «послуху її законам і пошаною до її законної влади».
2. Зрештою, в самому визначенні поняття «патріотизму» є певні розбіжності, в залежності від того, який народ його формулює. Ці розбіжності я зауважив, порівнюючи визначення патріотизму у п`яти доступних мені мовах…
3. Загальне розуміння поняття «патріотизм» спільне – любов до батьківщини. Але вже з ототожненням поняття «батьківщина» є розбіжності. В деяких мовах існує поняття «країна»/ «country»/ «il paese»/ «הארץ», але в деяких поняття «держава» немає. В одній зі слов’янських мов знаходимо окреслення, під яким очевидно мається на увазі «держава»: «особливе емоційне переживання своєї приналежності до країни і свого громадянства».
4. Та як би там не було, масони упродовж практично всієї своєї історії брали активну участь у змовах, бунтах, революціях, війнах і т. д., мотивуючи це своєю любов’ю до батьківщини.
5. Ось кілька прикладів, які стосуються нашої теми. Наприкінці ХІХ ст. (1864) італійські брати з патріотичних міркувань (а саме з метою об’єднання Італії) передали молоток Великого Майстра в руки Джузеппе Ґарібальді.
Ґарібальді охоче використовував Братство, втім і його фінанси, для своїх політичних цілей, ані займаючись Ложею й братами, ані не переймаючись цінностями масонства.
На початку ХХ ст. ті ж італійські брати підтримували грішми соціалістів, лідером яких був Муссоліні. І потім, згідно з А. Мола: «Рух фашистських боївок народився під протекторатом масонів».
А вже у 1925 році дуче Беніто Муссоліні заборонив Братство, багато вільних мулярів були репресовані та навіть вбиті.
А ось інший приклад. Згідно із Т. Снайдером:
«7 вересня 1939 року в підвалі будинку восьмеро чоловіків і жінок, у більшості своїй «вільні каменярі», започаткували змову, з якої постало підпільне польське військо «Слуги перемоги Польщі», яке 1940 р. трансформувалося в «Союз збройної боротьби», а на початку 1942 р. в «Армію Крайову».
АК створювалася, безсумнівно, із шляхетних міркувань, зробила істотний внесок в загальну перемогу над нацизмом. Але, як стверджують деякі її критики, була причетною, зокрема, до вбивства в 1943 р. громадян РП українського походження на Волині.
6. Навіть цих прикладів досить, аби поставити собі запитання: чи масон повинен ангажуватися у патріотичні ініціативи, які врешті-решт можуть згодом призвести до фатальних наслідків, які по суті суперечать цінностям і завданням Братства?
Тут варто перейти до наступного питання: чим для нас є масонство? Або, якщо точніше: що для нас важливіше – патріотизм чи масонство? У тих, звичайно ж, випадках, де таке запитання стає актуальним?
7. Ані в легенді про Хірама Абіффа, ні в Ритуалах немає згадок, чи був хтось із 183 600 будівельників Храму патріотом своєї країни?
Ми ж бо навіть не знаємо, із яких країн ті будівельники