певно ж, по-іншому усе!
Чому ж вони на це погоджуються? Карина, Олена, ще хтось?
О, як же болить голова! Уперемішку з випитим учора – ґвалт.
Після роботи іду до Михайла, іду цілеспрямовано, чомусь вірю, що поруч із ним мені стане легше. Помітивши мою пожовану мармизу, він махом пропонує: хочеш, покатаю?
Так, залюбки.
Із півгодини ми пересиджуємо ясну пору, байкер каже, що треба дочекатися темряви, тоді відчуття від їзди і гостріші, і цікавіші. Відтак одягаю шолом («У мене він завжди з собою, то – старшого сина», – каже Михайло). Забираюся на залізну «галку» (ловлюся, що саме цю пташку нагадує звіддаля його мотоцикл, тобто моцичка, – має ж бути відповідник жіночого роду, хі-хі?). І ми поволі сунемо маршрутом славнозвісного на Мінському масиві автобуса № 99.
Вискочивши на Велику Кільцеву дорогу, взуттьовик різко й несподівано додає швидкості, тож я припадаю до його спини й обхоплюю міцно за грубий, екіперований «моточерепахою», торс. У цей час, мабуть, скидаюся на жучиху з якогось дитячого мультика, що рятується від навального вітру, намертво вчепившись за високу травину.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.