і на мить перед нею виринає величезна картина, від неосяжності якої вона впадає в благоговійний ступор. Вона відчула присутність тих сил, що залишалися недосяжними її розумінню. Деякі з них, як-от куля в очеретяному кошелі, були злими. Але ця… ця була…
– Вау, – промовив хтось. Ніби зітхнув.
Вона підвела очі вгору й побачила когось, схоже, що бізнесмена – і вельми успішного, судячи з його костюму, – котрий стояв напроти неї. Либонь, ішов він собі навпростець через парк кудись у своїх справах, таких же важливих, як він сам, на якусь там зустріч чи конференцію, можливо, навіть в ООН, штаб-квартира якої була тут поруч (якщо на цей час вони не переїхали деінде). Аж тут раптом чомусь застиг стовпом. Стояв з дорогим кейсом у правій руці. Величезними від здивування очима він втупився у черепаху на долоні Сюзанни-Мії. Його обличчя розпливлося в широкій, якійсь немов наркотичній посмішці.
– Зараз же сховай! – заверещала Мія. – Він її поцупить!
– Нехай лишень спробує, – відгукнулася Детта Волкер. Голос у неї звучав якось розслаблено, навіть задоволено. Яскраво світило сонце, і вона – всіма своїми клітинами – раптом відчула, що всі проблеми хай собі йдуть під три чорти, бо сьогодні така гарна погода. Вишукана. Прекрасна.
– Гарна, вишукана, прекрасна, – промовив бізнесмен (а може, й дипломат), котрий геть забув про свої справи. От тільки що він мав на увазі – погоду чи фігурку черепахи?
«І те й інше», – подумала Сюзанна. І раптом вона все зрозуміла. І Джейк би теж усе зрозумів – краще за будь-кого! Вона розсміялася. Всередині неї засміялися Мія з Деттою, хоч Мія ніби проти власної волі. І бізнесмен, чи то дипломат, він також засміявся.
– Авжеж, і те й інше, – промовив він. З його скандинавським акцентом останнє слово прозвучало, як «ітьше». – Яка у фас гарьна річь!
А таки гарна. Маленька коштовна річ. А колись, не так уже й давно, Джейк Чемберз був знайшов дещо дивовижно їй подібне. У книгарні Кельвіна Тауера Джейк купив книжку Беріл Еванс, що називалася «Чарлі Чух-Чух». Чому? Бо вона озвалася до нього. Пізніше, а якщо точно – незадовго до того, як Роландів ка-тет прибув до Кальї Брин Стерджис, – ім’я авторки на обкладинці змінилося на Клаудію-і-Інес Бахман, і так вона зробилася учасницею безупинно зростаючого ка-тету Дев’ятнадцяти. Джейк у ту книжку засунув ключ, а Едді вирізав у Серединному світі його дублікат. Людей, які бачили той Джейків ключ, він причаровував і водночас робив неймовірно піддатливими до навіювання. Точнісінько як той ключик, і ця черепаха теж існувала у двох варіантах; поряд з одним якраз і сиділа Сюзанна. Питання полягало в іншому: чи ця фігурка має схожість з Джейковим ключем в іншому сенсі?
Судячи з того, яким привороженим виглядав цей скандинавський бізнесмен, Сюзанна майже повірила, що відповідь на її питання буде «так».
Сюзанна подумки проспівала: «Дад-а-чак, дад-а-чаху, не турбуйся, дівчинко, ти маєш черепаху». І ледь не розреготалася вголос від такої дурні.
– Я сама все владнаю, – сказала вона Мії.
– Що владнаєш? Не розумію…
– Я