Гнат Хоткевич. Ростислав Коломієць

будівлю у селищі Високому, що у п’ятнадцяти кілометрах від Харкова, впорядкували її. Тут у них народилися у 1925 році Богдан і у 1929-му – Галина. У самовідданій любові, взаєморозумінні та злагоді прожили все життя, відпущене їм долею. Платоніда Володимирівна не зреклася чоловіка, коли він був заарештований, і, не втрачаючи віру в його звільнення, лишалася вірною йому до кінця життя, хоч й сама відбула «десятирічку» у радянському концтаборі. А наприкінці свого багатостраждального життя сприяла увічненню його пам’яті. До цього ми ще повернемось у кінці розповіді…

      Я пишу цю книжку і нібито заново проживаю життя Гната Хоткевича, радію його перемогам, засмучуюсь його поразками, перебуваю у розпачі від фіналу його життя. І він постає переді мною не як пам’ятник на постаменті, але як жива людина, якій судилося стати історичною особою. Хотілося б, щоб таким він постав і перед вами.

      Отже…

      Хоткевич: від кобзи до бандури, або Українська народна музика

      бандурист-виконавець

      удосконалювач інструмента

      організатор і керівник капел бандуристів

      педагог по класу бандури

      музикознавець

      композитор

      етнограф

      Я дав цілу нову галузь мистецтва – кобзарське мистецтво. Я підвів під нього науковий фундамент.

Гнат Хоткевич

      Кобза, бандура…

      Гнат Хоткевич увійшов в українську художню культуру насамперед як бандурист, і мистецтво бандуризму, назвемо його так, пройшло крізь усе його життя. Він осягнув своє призначення інтуїтивно, як це завжди траплятиметься з ним, і далі усвідомлено творив на ниві української народної музичності.

      Як усе це починалося?

      Переді мною – «Автобіографія» Гната Хоткевича, складена ним у 1928 році. Написана жартівливим тоном, жвавою народною мовою, вона нагадує гуморески Остапа Вишні, з яким, до речі, Хоткевич підтримував дружні стосунки. Або приповідки свого героя – оповідача дитячих казок Дідька. Дідько сидить на призьбі та палить люльку, всміхається і баламутить. «Автобіографія» Хоткевича має характерні риси художнього твору: в наявності яскравий художній вимисел, проте – без порушення ходу основних подій життя.