Емі, оскільки було зрозуміло, що він вже ніколи не стане грецьким. Засмучував і рот, занадто широкий, і гостре підборіддя. Однак ці риси, що порушували всі канони краси, надавали неповторність всьому її обличчю. Але вона не здогадувалася про це й намагалася втішитися своїм прекрасним кольором обличчя, яскраво-блакитними очима й розкішними, золотистими, надзвичайно густими кучерями.
Сестри були вдягнені в костюми із тонкої сріблясто-сірої тканини (їхні кращі літні вбрання), у волоссі й на грудях пломеніли червоні троянди, тож виглядали саме такими, якими й почувалися, – дівчатками з приємними обличчями й щасливими серцями. На час святкувань вони відволіклися від повсякденних справ, від свого повного праці і турбот існування, щоб прочитати задумливими і мрійливими очима цей чудесний розділ з роману про жіноче життя.
Сімейство хотіло обійтися без формальностей та дотримання суворих обмежень етикету, все мало бути якомога простіше, природно і по-домашньому, тож тітка Марч, котра щойно з’явилася на порозі, була шокована, побачивши, що наречена притьма спускається по сходах, щоб вітати гостю, що наречений прикріплює над дверима квіткову гірлянду, яка щойно впала, а на сходах промайнула постать отця-священника, який крокував нагору з пляшками вина в кожній руці.
– Так що ж це таке! – вигукнула стара дама, зайнявши відведене для неї почесне місце й розправляючи із сильним шелестом складки своєї блідо-лілової муарової сукні. – Тебе ніхто не має бачити аж до останньої хвилини, дитинко.
– Моє весілля не вистава, тітонько, а гості прийдуть не за тим, щоб розглядати мене, критикувати мою сукню й підраховувати, скільки коштував мій весільний сніданок. Я дуже щаслива, що мене не турбують розмови про моє весілля, і я збираюся зробити його таким, як вважаю за потрібне. Джон, дорогий, зараз я подам тобі молоток, – і Мег зникла у передпокої, щоб допомогти «цьому Бруку» в його надзвичайно недоречній справі.
Пан Брук навіть не сказав «дякую», але, нахилившись, щоб взяти цей неромантичний інструмент, поцілував свою чарівну наречену з таким виглядом, що тітонька Марч поспішила вийняти носовичок, аби витерти сльози, котрі несподівано навернулися на її колючі старі очі.
Раптом почувся сміх Лорі, що супроводжувався вигуком, який, здається, порушував усі пристойності:
– Юпітер Амон[5]! Джо знову перевернула пиріг!
Це повідомлення спричинило неабияку метушню, яка ледь вляглася, коли будинок почав заповнювати натовп кузин і «свято прийшло», як зазвичай казала в дитинстві Бет.
– Не дозволяй цьому юному гігантові підходити близько до мене: він докучає мені гірше за комарів, – шепнула на вухо Емі тітонька Марч, коли кімнати заповнилися гостями, над якими височіла коротко стрижена чорна голова Лорі.
– Він обіцяв сьогодні поводитися дуже добре. Насправді він здатний бути абсолютно чарівним, коли захоче, – відповіла Емі й вислизнула, щоб попередити Геркулеса[6]