роблю. Я пояснив коротко, що, мовляв, є позаштатним викладачем у Каліфорнійському університеті, де викладаю студентам та досліджую принципи стратегії, а також консультую різні організації стосовно цієї теми.
Генеральний директор компанії онлайн-послуг сидів якраз напроти мене. Він поклав виделку й промовив: «Перемагати можна без жодної стратегії». Я би не міг із цим погодитись у жодному разі, однак я приїхав туди не для того, аби сперечатись або читати лекції. «Перемога краща від поразки»,– відповів я, а потім розмова перейшла на щось інше.
Основою моєї книжки став кров’ю й потом здобутий життєвий досвід консультанта в різних організаціях, персонального радника, учителя та дослідника. Стратегія дає нам більше, ніж рух уперед до мети або передбачення. Гарна стратегія правдиво визначає проблеми, з якими ми маємо справу, допомагає їх долати по-новому. Що глобальніша проблема, то сильніше гарна стратегія зосереджує та координує зусилля для її розв’язання або досягнення кращого результату.
На жаль, гарна стратегія – виняток, а не правило, у той час як проблема зростає. Дедалі більше керівників організацій хваляться, що вони, мовляв, мають стратегію, хоча насправді це не так. Насправді вони виявляють те, що я назвав би поганою стратегією. Погана стратегія нехтує набридливими деталями на зразок проблем. Вона ігнорує владу вибору та зосередження, натомість намагається пристосувати численні конфліктні вимоги та інтереси. Як центральний нападник, що має лише одну пораду для членів своєї команди – «Неодмінно переможемо!», погана стратегія приховує поразки, вживаючи лише мову високих прагнень, честолюбства, пророцтв, загальних цінностей. Звичайно, усі її складові є частиною людського життя. Однак самі по собі вони не замінять напруженої праці над стратегією.
Прірва між стратегією як поняттям і тим, що люди називають стратегією, з роками стає дедалі ширшою. 1966 року, коли я вперше почав вивчати стратегію бізнесу, з цієї теми було написано лише три книжки, а статей зовсім не написано. Зараз мої книжкові полиці забиті літературою про це. Стратегія є спеціалізацією консалтингових фірм, доктори філософії отримують гранти на її розроблення, а з цієї теми написано величезну кількість статей. Однак така неймовірна кількість не забезпечує ясності. Концепція набула такої вишуканої тонкості, що гуру допасовують її до всього – від утопічних фантастичних передбачень до правил добирання краватки до сорочки. А найсумніше те, що слово «стратегія» натерло вже мозоль на язику. Мовою бізнесу «маркетинг» перетворився на «маркетингову стратегію», оброблення даних тепер називається «ІТ-стратегією», а придбання нових підприємств – «стратегією зростання». Варто знизити на щось ціни, і спостерігач назве це «стратегією зниження цін».
Ще більше розгубленості спричиняє ототожнювання стратегії з успіхом або амбіціями. У цьому полягала моя проблема з генеральним директором компанії веб-послуг, який проголошував: «Стратегія