Але якщо ви хочете переночувати, будь ласка. Кімната на двох із вікнами на озеро?
Сарона не встигла відповісти, бо у цей момент почула шурхіт коліс і звук двигуна з вулиці. Вона підійшла до вікна і відхилила жалюзі. Побачила, як від’їздить зі стоянки авто і Сарон махає їй рукою на прощання.
– Ні, на одного, будь ласка. Точніше, на одну. З вікнами на озеро, – відповіла вона дівчині, якось механічно фіксуючи все, що відбувається. Чомусь це не викликало у неї навіть подиву.
Бланк реєстрації, який їй довелося заповнити, виглядав досить незвично. Аби відповісти на його запитання, Сароні довелося багато що пригадати:
1. Перший дитячий спогад, який запам’ятався назавжди.
2. Улюблені страви, напої, кольори у десять років і зараз.
3. Улюблені книги, фільми, картини.
4. Імена трьох найближчих друзів дитинства і юності.
5. Улюблені сорти квітів.
6. Чи часто ви мрієте?
7. Скільки часу на тиждень відводите для спогадів?
8. Що для вас важливіше – жити передчуттям приємної події, переживати щось приємне чи пригадувати пережиту приємність?
9. Чи збираєте ви згадки про важливі моменти вашого життя і про які саме моменти?
10. Як вам краще подорожується – на самоті чи в товаристві?
Не було питань про ім’я чи прізвище, дату народження, місце проживання, планований час перебування. Сарона слухняно заповнювала бланк, намагалася відповідати якомога детальніше і нарешті дійшла до останнього запитання: «Як саме і де ви хотіли б бути поховані і що хотіли б пережити перед смертю?»
Прочитавши це запитання, вона раптом відчула дуже сильну втому і неспроможність зробити над собою ще якесь, навіть мінімальне зусилля.
– Можна я відповім на це запитання завтра? – запитала вона дівчину, яка за цей час встигла вже випити свою каву і тепер впорядковувала якісь папери у рожевій течці.
– Звичайно, всі так роблять, – не здивувалася дівчина і дала їй ключ. – Ваша кімната буде не дуже великою, але всі так починають. Добраніч, – сказала дівчина, і Сарона мовчки взяла ключ і пішла до своєї кімнати, так ніби жила тут уже давно.
На дверях не було номера, замість нього напис «Кімната», а на ключі напис «Сарона». Крихітна кімнатка, відразу ж біля сходів на другому поверсі. Широке ліжко посеред кімнати, письмовий стіл, полиці з книгами, відео та музикою, аскетично обставлена крихітна лазничка, на полицях косметика, якою зазвичай користується Сарона. У коридорі вбудована в стіну шафа, на полицях – речі Сарониного розміру і більш-менш у її стилі. Все це не здивувало її, так само як не здивував раптовий від’їзд чоловіка, нетипові питання на бланку готельної реєстрації, її не дивувало взагалі ніщо під час цієї подорожі. Вона тільки тепер усвідомила, що відтоді, як вони вирушили з дому, вона ще жодного разу не здивувалася. Але і це видалося їй цілком природнім, вона роздягнулася і лягла спати.
Як з’явився Сарон
Йому завжди бракувало вміння справляти враження на