моєї кімнати, я пересвідчилася, що на нашій частині земної кулі все ще панує глибока ніч. Над моїм ліжком мовчки стояв Берто.
– Розумієш, я тобі давно казати: жодна жінка я не торкатися пальцем, поки вона сама не прийти, розумієш? Ти прийти сама. З'явитися, як подарунок доля, як падаючий в долоня зоря. Ти нічого мені не казати, але я знати, що ти просто не наважуватися підійти і казати: «Берто, я тут, візьми мене». Але я все знати, розумієш, є чоловік, що вгадувати найпотаємніший бажання жінка. Ти не наважуватися підійти, тому я прийти до тебе, щоб казати: «Візьми мене, візьми мене, я тобі належати. Відтоді, як ти з'явитися під цей дах. Я знати, ти колись так само і зникнути, як з'явитися. Але те, що ти тут, поруч, розумієш, зовсім поруч, робити мене найщасливіший чоловік. Розумієш, на світі є стільки жінка, тисяча, мільйон, мільярд вродлива жінка, але все це нічого не означати, бо тільки в одна з них можна закохатися по-справжньому. І тому я зараз прийти до тебе. – Від хвилювання язик йому заплітався. Він присунувся ближче. Мною оволоділа дивна апатія, навіть стало цікаво, що він робитиме далі. Подібне відчуття було в мене вже сьогодні з Юрою. Цікаво, всі жінки себе так почувають, коли їх намагаються зґвалтувати, чи просто зі мною щось негаразд? Чому я не кричу, не боронюся? Адже я перебуваю в державі, де закон суворо карає за таке, і мене при цьому навіть не позбавлять студентської візи. Навпаки, примусять Берто виплатити компенсацію, на яку мені вдасться винайняти нормальну квартиру або поїхати додому чи у відпустку. Я можу звернутися до італійського консульства із заявою, щоб Берто позбавили німецького громадянства, або до українського, щоб йому заборонили в'їзд до України. Можливо, потім мене навіть покажуть по телебаченню, у якомусь із ток-шоу, де підстаркувата телеведуча демонструватиме обуреному глядацькому залу п'ятеро дівчат мого віку, над якими брутально познущалися німецькі, італійські чи французькі збоченці, закликати до масових протестів проти занадто ліберального законодавства у справах зґвалтування, вимагати за це довічного ув'язнення, відновлення смертної кари, кастрації. Глядачі із залу братимуть слово, погоджуватимуться із ведучою або вступатимуть із нею в дискусії, питатимуть думку зґвалтованих. Ми, шморгаючи носами, невиразно розповідатимемо щось жалісливе й зворушливе. Домогосподарки співчутливо плакатимуть, витираючи сльози кутиком фартуха, самотні збоченці мирно дрочитимуть на диванах перед своїми телеекранами. Смертну кару так і не введуть, громадянства Берто не позбавлять, сума виплаченої компенсації буде вдвічі зменшена у зв’язку з безробіттям підсудного, йому дадуть два, максимум три роки, а мене потовчуть десь у темному кутку якісь італійські майстри гри в преферанс. А, може, і не потовчуть. Прищемити чи не прищемити йому яйця? Здається, пізно.
– Не бійся, я не робити тобі нічого поганий. Розумієш, я навчити тебе кохання, справжній кохання. Я кохатися з жінка, коли мені 7 роки. Я – дуже хороший коханець. Я – дуже палкий, дуже ніжний, дуже терплячий. Тобі добре, дуже добре. Я кохати тебе цілий ніч, подарувати багато насолода,