нам дозвіл. Ви не зобов’язані, звісно…
– Я не проти. Це тому ви питали, чия ця квартира, так?
Чемп кивнув.
– Але ж Боббі теж повинен дати дозвіл, правда?
– Спитаймо його, – запропонував він, ведучи її за руку на кухню, де досі походжав Новатні. – Гей, Боббі, ви з Клавдією дасте нам із братом добровільну згоду обшукати цю квартиру? Бачте, я не маю ордеру на обшук, і ви можете відмовитися. Але я прошу вас про співпрацю.
Очі Новатні метнулися з Чемпа на Клавдію й знову на Чемпа. Він сперся на мийку, намагаючись не виказувати хвилювання.
– А що ви шукаєте?
– Лише зброю, – відповів Чемп.
Новатні зглитнув.
– Ну, якщо тільки зброю, то гаразд.
Тут повернувся Дон Чемп і відкликав свого брата вбік.
– Новатні притягувався. Дрібні порушення. На неї жодних чинних ордерів знайти не можу.
– Нічого?
– Я перевірив у Департаменті та в поліції Колумбуса. Нічого.
– Гаразд, – сказав Говард, – вони дали мені усну згоду на обшук квартири. Подивимось, що тут.
Полісмени знайшли пістолети 38 й 44 калібру, 22-каліберну рушницю й деррінджер Клавдії. Коли ж виявили трохи марихуани в спальні, Новатні стривожився, але Говард Чемп нагадав йому, що вони шукають лише зброю.
– Ми візьмемо цю зброю, просто щоб перевірити її, – сказав Дон. – Хтось повідомить вас, коли можна буде її забрати.
Тим часом Говард знову лишився з Клавдією віч-на-віч у вітальні й спитав, чи справді їй відомо щось про вбивства в Маккена.
– Я не говоритиму там, де Боббі може мене почути. Просто скажу йому, що ви забираєте мене до штаб-квартири за відкритим ордером.
Він бачив, що жінка неабияк непокоїться, хоча час від часу широко позіхає.
– Ми можемо поїхати просто зараз? – спитала вона.
– Чому б вам не вдягнутися? – запропонував Говард. – Ми сповістили наше керівництво. Незабаром вони будуть тут, а потім ми можемо їхати.
Клавдія пішла до спальні й перебралась у чорну сукню.
– Боббі, – гукнула вона, – у них на мене ордер за підробні чеки. Я мушу поїхати з ними в центр.
Говард відчув полегшення, коли нарешті прибули капітан Гердманн (жодного стосунку до жертви Крістін Гердман) і лейтенант Дейві. З усіх, кого перевіряв Департамент, Клавдія Яско була першою, хто зізнався, що має інформацію про потрійне вбивство. І Говард хотів, щоб його керівник був присутній, коли він повезе її на допит.
– Можна мені з вами? – спитав Новатні, вочевидь стривожений думкою, що Клавдії доведеться самій розмовляти з поліцією. – Я хотів би поїхати в машині разом із нею.
– Це неможливо, – заперечив Дон Чемп. – Ми мусимо дотримуватися стандартних процедур.
– Я дзвоню адвокатові.
– Уперед, дзвоніть, – сказав Говард.
Клавдія закуталась у своє коричневе пальто й пішла з помічниками шерифа, міцно стискаючи комір на свіжому березневому вітрі. Коли вони сідали в поліційне авто без номерів – Дон за кермо, а Говард із Клавдією назад, –