стикаємося день у день.
Із системою, яку я створив, ви й познайомитесь у книжці «Сила продуктивності».
Тож почнімо нашу розмову з причин, що змушують багатьох людей відкладати в довгу шухляду неприємні чи складні справи.
Вісім причин прокрастинації
Буває складно подолати прокрастинацію ще й тому, що кожна людина має для неї різні причини. Ба більше: одна й та сама людина може через різні причини зволікати з виконанням різноманітних життєвих справ.
Наприклад, ви можете почуватися надто втомленими, щоб телефонувати своїй матері, і кажете собі: «Я зателефоную їй пізніше цього тижня». Чи, можливо, не поспішаєте з новим захопленням, тому що боїтеся припуститися купи помилок. Або ж відкладаєте «на потім» масштабний проект, бо глибоко в душі занепокоєні, що він виявиться цілковито невдалим.
Простіше кажучи, перемогти прокрастинацію нелегко, бо кожен із нас має особисті, відмінні від інших, причини боротись із нею. Тобто, якщо ви хочете позбутися цієї поганої звички, вам необхідно зрозуміти, які причини найчастіше до неї призводять, і діяти відповідно.
У цьому розділі я зроблю огляд восьми причин прокрастинації.
Що я пропоную?
Уважно прочитайте кожну з них і запитайте себе, чи не схожа вона на слова, якими ви себе виправдовуєте, щойно вирішивши відтермінувати якусь справу.
Причина 1. Ви – перфекціоніст
Ви легко піддаєтеся прокрастинації, коли боїтеся припуститися помилки й показати свою слабкість. Страх перед помилками реальний, він здатен змусити людину відкласти виконання важливих обов’язків на інший день.
Про такий тип мислення йдеться в книжці Керол Двек[9] «Налаштовуйся на зміни. Нова психологія успіху»[10]. У цій праці Двек пов’язує успіх у школі, спорті, роботі, мистецтві та інших сферах людської діяльності зі ставленням людини до своїх талантів та здібностей.
Дослідниця пояснює, що спосіб мислення людини може бути або «фіксованим», з установкою на даність, незмінність, або «гнучким», спрямованим на зростання, розвиток.
Люди з «фіксованою» ментальністю переконані, що їхні здібності є вродженими, тож фокусуються лише на наявних розумових здібностях і талантах, вважаючи, що розвинути їх неможливо.
Вони вважають, що всі свої здібності мають від народження та не в змозі нічого змінити чи покращити. Люди з «фіксованою» ментальністю також вірять, що справжній талант не потребує ніяких зусиль. Вони впевнені, що талант – це виключно природний дар.
Тож чому такий спосіб мислення може бути небезпечним? Тому що він приховує вашу здатність розвиватися, вчитися та здійснювати позитивні зрушення.
Натомість мислення, налаштоване на зростання, дозволяє людині повірити, що її здібності можуть розквітнути завдяки наполегливій праці. Прихильники такої ідеї вважають, що людський мозок і талант – це лише початок. Люди народжуються, маючи індивідуальні переваги, проте не існує меж досконалості.