Філологічні нотатки, 1688 «Кити в морях слухають голос Божий». «Тут ми також побачили неймовірну кількість великих китів, яких у Південних морях стільки, що можна сказати, припадає десь по сотні на кожного, який мешкає в північних водах». «…а дихання кита часто має дуже різкий запах, від якого може запаморочитися голова».[32] «А турбуватись про спідницю нижню нехай візьмуться п'ятдесят сильфід. Бувало, що і цю фортецю брали, Хоч стіни – із китового ребра».[33] «Якщо ми порівняємо розміри наземних тварин і тих, що живуть у підводній глибині, ми побачимо, що розміри перших просто мізерні. Без сумніву, кит – найбільше із божих створінь».[34] «Коли б вам зараз спало на думку писати казки для дрібних риб, вони б розмовляли у вашій книзі мовою гігантських китів».[35] «Надвечір ми побачили якусь річ, яка спершу здалася нам скелею; та потім з'ясувалося, що то був мертвий кит, якого вбили якісь азіати і тепер тягнули його до берега. Мабуть, вони хотіли сховатися за тушею, щоб ми їх не помітили».[36] «На більших китів вони насмілюються нападати нечасто. Деякі кити навіюють на них такий жах, що вони стережуться навіть вимовляти в морі їхні імена і возять із собою у вельботах гній, вапно, ялівець і таке інше, щоб їх відлякувати». «Спермацетовий кит, якого відкрили мешканці Нентакету, – люта і спритна істота; він вимагає від рибалок неабиякої майстерності й сміливості».[37] «Але скажіть, на бога, що у світі може до нього дорівнятися?»[38] «Іспанія, цей велетенський кит, викинутий на берег Південно-Західної Європи». «Десяте джерело законного королівського прибутку, зумовлене, напевно, тією обставиною, що король оберігає і захищає моря від піратів і розбійників, – це його право на королівську рибу, якою вважаються кит і осетер. Викинуті на берег або виловлені неподалік від нього, вони вважаються королівською власністю».[39] «І знов Усі готові битися до смерті, І звів над головою лютий Родмонд Гарпун
