лінійних флотів, своєрідним «новим Трафальгаром», скільки введенням противника в оману, майстерним використанням дезінформації для забезпечення власних інтересів. Це не перекреслювало ідею великої морської битви, але робило її зовсім не обов’язковою для перемоги. Британці чудово розуміли, що навіть найбільша перемога забезпечить лише тимчасове панування над морем.
Суттєвою модифікацією концепції морської війни порівняно з епохою вітрильного флоту стала відмова від ідеї блокади ворожих портів. Було визнано, що поява механічних силових установок, торпед, підводних човнів, зрештою авіації робить присутність блокуючих сил поблизу ворожого узбережжя надто ризикованим.
У роки Першої світової війни Великобританія дотримувалась досить простих схем дій на морі. Вона намагалась захистити свої торговельні шляхи, забезпечити постачання необхідних товарів на Британські острови й запобігти будь-яким спробам атаки з боку моря. Стримування німецького флоту від спроб підтримати свої сухопутні війська під час боїв на теренах Бельгії та Північної Франції розглядалось як другорядна мета – так само, як і блокування ворожого флоту в Північному морі й недопущення виходу його в океан. Найбільшою несподіванкою для британців стала активність німецького підводного флоту. Саме цей чинник змусив повернутись до концепції конвоювання власних торгових суден. Іншим новим чинником стала активність ворожої авіації. Хоча літаки були ще досить примітивними, вже в роки Першої світової війни вони змушували військово-морське командування рахуватись із загрозою з повітря – хай поки що це не була загроза знищення, а лише передчасного виявлення з боку ворожої повітряної розвідки.
У міжвоєнний період британська концепція війни на морі суттєвих модифікацій не зазнала. Як і раніше, кістяк флоту мали становити великі артилерійські кораблі. Численні крейсери й есмінці мали супроводжувати головні сили флоту, а також охороняти власні комунікації. Роль авіаносців та морської авіації зводилась лише до розвідки сил противника, щонайбільше – до того, аби сповільнити втечу ворожого флоту перед тим, як його розгромить артилерія власних лінкорів. Така консервативна концепція не надто годилась для закритих (чи майже закритих) акваторій, які повністю перебували в межах радіуса дії авіації берегового базування, де постійно діяли ворожі субмарини і не було шансів зберегти таємницю при пересуванні з’єднань флоту й торгових конвоїв. А саме таким і було Середземне море…
1.4. Французький військово-морський флот
Завершення Першої світової війни стало для Франції справжнім святом. Країна-переможець могла визначати умови миру, ставши господарем мирної конференції у Версалі. Однак стан французького флоту у той же час викликав серйозне занепокоєння. Ще напередодні Першої світової війни Франція не була в стані конкурувати на морі з Великобританією, Німеччиною чи Сполученими Штатами. Війна тільки поглибила цю проблему.