прощанням.
Коли він повернувся в Протоки, я був у плаванні, й він поїхав, не дочекавшись мого повернення. Він хотів зробити три рейси до дня народження Фреї. У бухті Нельсона я розминувся з ним усього на кілька днів.
Фрея і я з великим задоволенням і повним схваленням розмовляли про «цього безумця» й «повного ідіота». Вона вся іскрилася веселощами, хоча тільки що розлучилася з Джаспером. Але ця розлука мала бути останньою.
– Відправляйтеся на борт якнайшвидше, міс Фрея, – благав я.
Вона прямо подивилася мені в обличчя, злегка почервоніла й відповіла з якимось серйозним запалом, наче голос у неї здригнувся:
– Наступного ж дня.
О, так! Наступного ж дня після того, як їй виповниться двадцять один рік. Я був задоволений цим натяком на глибоке почуття. Здавалося, і вона, нарешті, втомилася від відстрочки, на якій сама наполягала. Я подумав, що на неї сильно подіяло нещодавнє відвідування Джаспера.
– Правильно, – додав я. – Мені буде значно спокійніше, знаючи, що ви взялися доглядати за цим божевільним. Не втрачайте ні хвилини. Він, звичайно, з’явиться вчасно… якщо небеса не впадуть.
– Так. Якщо тільки не… – повторила вона задумливо пошепки, піднявши очі до вечірнього неба, не заплямованого жодною хмаркою. Деякий час ми мовчки дивилися на море, що розкинулося внизу. В сутінках воно здавалося таємниче спокійним, немов довірливо готувалося до довгого сну в цю теплу тропічну ніч. І тиша навколо нас, здавалося, не мала меж, не мала кінця.
А потім ми знову стали говорити про Джаспера у звичайному нашому тоні. Ми погодилися, що в багато в чому він занадто безрозсудний. На щастя, бриг був на висоті. Здавалося, все було йому під силу.
– Справжній скарб, – сказала міс Фрея.
Вона і її батько провели день на борту. Джаспер пригощав їх чаєм. Батько бурчав… Я чітко побачив під білосніжним тентом брига старого Нельсона, охопленого тривогою. Він, як завжди, обмахувався капелюхом. Комедійний татусь… Я дізнався про нову форму божевілля Джаспера: він був засмучений тим, що не міг приробити до всіх дверей кают ручки з масивного срібла.
– Ніби я дозволила б йому це! – з жартівливим обуренням помітила міс Фрея.
Між іншим, я дізнався ще, що Шульц, морський клептоман із патетичним голосом, поки що тримається на своєму місці зі схвалення міс Фреї. Джаспер довірив дамі серця свій намір виправити психологію цього хлопця. Так звичайно. Весь світ був його другом, – адже він дихав одним повітрям із Фреєю.
Випадково в розмові я згадав ім’я Хімскірка і, на превеликий свій подив, налякав міс Фрею. Очі її висловили щось схоже на страждання, і водночас вона прикусила губу, наче стримуючи вибух сміху. О, так! Хімскірк був у бунгало одночасно з Джаспером, але він приїхав на день пізніше. Поплив він в один день із бригом, але через кілька годин після нього.
– Якою перешкодою, мабуть, він був для вас двох, – співчутливо сказав я.
Вона глянула на мене якось злякано й весело і раптом вибухнула дзвінким сміхом:
– Ха-ха-ха!
Я