картин, дак так і розсилать буду, та ще купив 10 арш[ин] полот[на] по 1 руб. 40 коп. за арш[ин], 12 листов бумаги за 3 [руб.] 50 коп. Посилаю Вам «Дівчину» і кар[тину] Рембранта, да, мабуть би, пропала, якби ми з Карпом не були на іменинах у старухи, глядь, а вона на стіні прибита, да я ледви видурив. Єзучевський і Галуза Вам кланяються. Картина ще не розіграна, я взяв у Єзучевського 30 карб. і оддав Кузьмі, которі ви були виноваті, а останні, – він каже, – чи й зберу, бо обіщаються багато, а дають мало. Я хотів у его попросить для Вашого діла, да якось совісно, у його у хаті усе болізнь – то діти, то жінка, дак і він невеселий. У Григоровича я двічі був, і він обіщався усе зробить як треба. Одіславши до Вас посилку, да розплачусь із печатником. У мене для розсилки нічого не останеться, а у мене своїх нема, є зароблені, да не получив. Коли до присилки од Вас [не] получу, то на свої розішлю. Пришліть карбов[анців] 10. Долгов бере по 10 руб. от сотні картин. Спасибі Вам, що не забули побачиться з моєю матусею і сестричкою. Хіврич Вам низенько кланяється, він гарно рисує, да учиться погано, да ему треба непремінно ходить учиться куди-небудь, щоб давали чубкової. А батько єго чудні чоловік, до мене нічого не пише, а пище стороннім, щоб дивились, за що він гроші платить, та й єго у письмах балує. Попова ще нема у Петербурсі, а Кузьма від нас одійшов до Кунілакіса, да й там не вжився, уже на третю перейшов, нікого не слухає. Григорій Кондратович Вам кланяється, а ми тож перейшли на другу квартиру, живемо собі усяк, а при чарці і Вас згадуємо. Здається, усе. Бувайте здорові, пийте вишнівку, їжте ковбаси, той ми ситі будем. Дуже щирий Вам услужувать.
Іван Гудовський.
76. М. М. Карпа до Т. Г. Шевченка
22 вересня 1845. С.-Петербург
Отамане наш,
Тарас Григорович!
Дуже дякуєм Вам за те, що Ви не забули до нас написать, та й довго ж дожидали від Вас письма, та й така була думка, що, може, Ви про нас забули зувсім, аж ні. Ми Вас дожидали, що приїдете та опять кутю вмісті справлять будемо, та, мо, Ви будете краще від нас бенкетувать. Ми на ква[р]тирі у Матвеева, у того молоденького кацапчика, що Ви колись з ним балакали про теорію ізящних. Зима підходить, та холодно, а топить нічим, про [?] грошей нема. Як будете у Харкові зимувать, то не кажіть Пані Матусі про те, що знаєте про мене, бо Бог що подума. Дудирев ще ходе до нас, ми об Вас часто балакаєм, він приказав Вам низенько кланяться, Кузьма пресвята – теж.
Остаюсь до віку любящий Вас Михайло Карпо.
Та й усі знающі Вас веліли Вам кланяться.
77. Т. Г. Шевченка до А. Г. та Н. Я. Родзянків
23 жовтня 1845. Миргород
Добрые мои
Аркадий Гаврилович
и Надежда Акимовна.
Как я теперь раскаиваюсь, что оставил ваши места. С того времени, как приехал я в Миргород, ни разу еще не выходил из комнаты, и ко всему этому еще нечего читать. Если бы не Библия, то можно бы с ума сойти. Я страшно простудился, едучи с Хорола, и верите ли, что знаменитый Миргород не имеет ни врача, ни аптеки, а больница градская красуется на главной улице; в отношении Миргорода Гоголь немножко прав, странно только, что такой наблюдательный глаз не заметил одной весьма интересной строфы. Чиновники, оконча