церкви. Разом із населенням Південної Росії та козаками вони утворюють велику двадцятимільйонну націю, яка з-поміж усіх слов’янських племен вирізняється фізичною вродою, благородними рисами обличчя, духовними задатками, милозвучністю мови та багатством народної творчості.
4
Прагнення до самозахисту та самоврядування з давніх-давен вирізняло українців (південних русинів) з-поміж інших європейських народів. Це прагнення й спонукало демократичну селянську громаду Галичини (за зразком комуністичних і соціалістичних громад Росії) створити селянську варту, своєрідну національну гвардію, яку 1846 року офіційно визнав австрійський уряд і яка в кодексі законів була наділена такими самими правами застосування зброї, як і кайзерські війська та жандармерія. Зважаючи на те, що українці ворогували з поляками, служба безпеки на галицькій рівнині під час усіх польських революцій була довірена селянській варті, яка чудово виправдовувала довіру. Те саме відбувалося 1863 року, про події якого мовиться в нашій повісті.
5
Мошко – глузливе прізвисько єврея.
6
Українське та польське привітання.
7
Ненависть, яка існує між українцями та поляками, найліпше можуть проілюструвати приказки. Польська: Jak dluho świat światem, polak nie był i nie będzie rusinowi bratem («Як довго існуватиме світ, поляк не був і не буде русинові братом»); українська: «Що лях, то враг».
8
Кожний великий власник маєтку мав свого єврейського агента, родинного єврея, якого називали фактором.
9
Староста – королівський службовець, який урядував у повітові. Посада відповідала посаді австрійського крайсгауптмана.
10
Гуцульський жіночий верхній одяг.
11
Так у Галичині називають пору, коли у повітових містах та в столиці збирається сільська шляхта, щоб укласти угоду з торгівцями, здебільшого євреями, на продаж своєї продукції.
12
Сукман – довгий верхній одяг.
13
Сіряк – довгий селянський верхній одяг з грубого сукна.