Брин Стерджис. Але то було згодом, після того як пройшов буревій.
8
До покинутого села було всього п’ять миль, тож дійшли вони до нього через годину після того, як покинули пором. А Роланду, щоб розповісти своїм супутникам про старкбласт, знадобилося навіть більше часу.
– Колись вони налітали на Великі Ліси на півночі Нового Ханаану раз чи двічі на рік, хоча в Ґілеаді нам такого переживати не доводилося. Вони до нього не доходили – завжди піднімалися в повітря раніше. Але я пам’ятаю, якось бачив, як по Ґілеадській дорозі везли грабарки, навантажені тілами замерзлих. Певно, селян та їхніх рідних. Де були їхні трокени – пухнастики-шалапути, – я не знаю. Мабуть, похворіли й повиздихали. Хай там як, без трокенів, які могли б попередити цих людей, вони виявилися не готовими до бурі. Бачте, старкбласт налітає зненацька. Щойно ти був теплий, мов грінка, бо перед буревієм різко теплішає, а потім він наскакує на тебе, як вовки на отару овець. І єдине попередження – тріск дерев, коли на них накочує морозна хвиля старкбласту. Глухий звук, наче вибухали гранати, присипані товстим шаром землі. Той звук, з яким стискаються живі дерева, коли їх багато. І на той час, коли люди його чули, було вже надто пізно тікати з полів.
– Морозна хвиля, – задумливо повторив Едді. – Дуже холодно? Наскільки?
– Температура може менш ніж за годину впасти аж до сорока лімбітів нижче нуля, – похмуро пояснив Роланд. – Ставки замерзають умить, з таким звуком, наче кулі пробивають шибки. Пташки в небі перетворюються на крижані статуї й каменями падають додолу. Трава стає склом.
– Ти перебільшуєш, – сказала Сюзанна. – Точно перебільшуєш.
– Анітрохи. Але холод – це ще не все. Є ще вітер – ураганний, що висмикує замерзлі дерева з землі, немов соломинки. Такі буревії можуть прокотитися на триста коліс, перш ніж вщухнути й здійнятися в небо, так само раптово, як і почалися.
– А звідки про них знають пухнастики? – спитав Джейк.
Роланд лише головою похитав. «Чому» і «як» його ніколи особливо не цікавили.
9
Вони підійшли до уламка дороговказу, що валявся на дорозі. Піднявши його, Едді прочитав вицвілі рештки одного-єдиного слова.
– Чудове визначення для Серединного світу, – сказав він. – Загадково, проте на диво прикольно. – Він повернувся до своїх супутників, тримаючи табличку на рівні грудей. На ній великими кривими літерами було виведено слово «ЧУЧМЕК».
– Чучмек – це глибока криниця, – пояснив Роланд. – За загальним правом будь-який мандрівник може пити з неї, не сплачуючи за воду.
– Ласкаво просимо в Чучмек, – сказав Едді й викинув дороговказ у кущі на узбіччі. – А чого, класно. Хочу наклейку на бампер з написом «Я перечекав старкбласт у чучмеку».
Сюзанна розсміялася. Джейку було не до сміху. Він лише показав на Юка, котрий швидко-швидко крутився навколо своєї осі, наче ганявся за своїм хвостом.
– Нам варто трохи поквапитися, – нагадав хлопчик.
10
Ліси відступили, і дорога поширшала – перетворилася на колишню головну