шкоди.
Для начальника працювати з виразно жовтою людиною може стати справжнім викликом. Якщо у вас хороший начальник, він знатиме, що жовті люблять привертати увагу й занадто багато говорити – особливо в умовах стресу. Оптимізм, що зростає до неймовірних розмірів, не завжди є тим, що потрібно компанії. Проте розумний начальник також усвідомлює, що немає сенсу просити жовтого підлеглого помовчати. Це означало б перекрити йому кисень. Завдання полягає в тому, щоб від таких життєрадісних і сповнених ідей працівників взяти якомога більше. А для цього потрібне терпіння й уважність до них.
Іноді доводиться самостійно взяти під контроль і свій власний стрес. Якщо ви – жовтий, то розірвіть шаблон. Зробіть щось веселе. Будь-що. Організуйте будь-яку діяльність на роботі, сплануйте щось у свій післяробочий час. Зустрічайтеся та спілкуйтеся з людьми, відпочивайте, смійтеся, грайте та жартуйте. Чим більше й частіше ви перебуваєте в оточенні інших людей, тим краще й веселіше почуватиметеся. Після такого відпочинку ви працюватимете набагато краще.
Зелений стрес – глибоко на дні прірви
У стресових ситуаціях зелені поводяться зовсім інакше, ніж інші люди. Можливо, вам видадуться знайомими кілька пунктів із поданого нижче переліку, якщо ви – зелена особистість:
• загальне відчуття незахищеності;
• незавершені завдання на роботі;
• занадто багато людей надто близько до вас;
• постійні та немотивовані зміни;
• вочевидь – конфлікти;
• вимушене перебування в центрі уваги;
• будь-яка форма критики – особливо публічна.
Усе це змушує зелених почуватися жаливо. Деяких – більшою мірою, деяких – меншою. Основна проблема в тому, що стресовий стан зелених не завжди можна побачити зовні. Зелені в принципі приховують свої емоції. Вони стають іще більш відстороненими, мова їхнього тіла стає жорсткою й економною, вони навіть можуть виявляти повну емоційну байдужість. Зелені можуть стати холодними та відлюдкуватими навіть до тих людей, до яких прихильно ставилися. Їм це зовсім не подобається, але ми тут говоримо про стрес.
Це робить зелених ще невпевненішими, бо вони дуже бояться припуститися будь-якої помилки. Це стосується як роботи, так і ситуацій вдома. Крім того, вони беруть на себе провину за ситуацію і справді можуть зациклюватися на тому, що, мовляв, «я такий дурний!».
Багато зелених стають упертими, наче віслюки, і провокують оточення тим, що наполегливо відмовляються бодай щось змінити. Навіть якщо зелена людина бачить, що щось не працює, вона все одно відмовляється діяти. Це може бути дуже дивним, але впертість може взяти зелених у свої цупкі обійми і зробити їх неспроможними до будь-яких дій.
Зелені бояться втратити свою стабільність і захищеність. У принципі знати чіткі рамки й могти їх дотримуватися для зелених – життєва потреба. Вони зрідка цінують зміни – а тим більш якісь раптові.