Ні, навіть нема про що говорити.
– А я все одно поїду, – стояла на своєму Люція.
Вільчур зупинився перед нею.
– Чи можу я знати, чому? Чому ви маєте туди їхати?
– Допомагатиму вам.
– Але мені не потрібна ніяка допомога.
– Ви говорите неправду. Під час кожної операції потрібна допомога.
Вільчур обурився.
– Для цього не потрібна допомога лікаря. Просто будь-який сільський хлопець чи баба допоможуть.
– Не можу повірити, аби хтось незнайомий з медициною міг бути кориснішим, ніж кваліфікований лікар. А крім того, ви самі сказали, що там буде великий наплив хворих, що вам часто доводилося доручати робити перев’язки комусь некваліфікованому. Я знаю, що можу бути вам користною. Зрештою, і вам також потрібен жіночий догляд. Чому б я не мала їхати? Мене з Варшавою також нічого не пов’язує. Тут мене нічого не тримає.
Вільчур роздратувався.
– Це дуже погано, бо, власне, має бути щось, що б вас би тут тримало. Тут широке поле діяльності, тут ви зробите кар’єру, знайдете відповідного чоловіка. А й, взагалі, не має причини переливати з пустого в порожнє, адже від мене залежить, візьму я вас чи ні, і я наперед кажу – не візьму. Моє сумління не мало б ні на мить спокою, і я вважав би себе останнім негідником, якби дошками забивав ваш світ десь у далекій провінції. Я вже старий і більше нічого для себе не хочу. Мені достатньо того, що можу служити іншим людям. Але ви – молода дівчина, все життя – перед вами, ви маєте право на особисте щастя.
Люція похитала головою.
– Чудово. Але ви, пане професоре, не берете до уваги того, що моє особисте щастя – просто допомагати вам.
– Це недоречні мрії і вигадки. Через кілька місяців чи через рік вам це вивітриться з голови, і лише тоді ви будете почуватися нещасливою, нудьгуватимете в апатії. І мені доведеться це терпіти, на додачу ще й з повним почуттям власної вини. Погано сказав, що доведеться. Не доведеться. Не доведеться, бо вас не візьму і справу закрито. Якщо ви хочете довести мені свою доброту, допоможіть мені ліквідувати весь цей крам. Із цим буде багато роботи, але мене підганяє нетерплячка. Я хотів би виїхати якнайшвидше.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.