а то й на голову. Й балакати з ним доводилося, дивлячись знизу вгору, що мимоволі ставило в невигідне, вразливе становище.
Спершу Монтань з підкресленою увагою, хіба не спробувавши на зуб, роздивився Климів certificat d’identite, виданий трохи більше року тому в поліційній префектурі. Кілька разів стрибнув поглядом із фотокартки на документі на лице Кошового й назад, поклав документ на стіл. Настала черга зеленого папірця, складеного гармошкою. Тут інспектор вивчав недовго, торкнувся мундштуком аркуша:
– Термін спливає.
– За три місяці.
– Але спливає. Через три місяці ви, месьє, опинитесь поза законом.
– Я прийду і продовжу термін дозволу на проживання.
– Якщо вам його продовжать, месьє.
– Щось не так з моїми паперами?
– О, наш Монтань дуже пильний та суворий! – озвався рудий, котрий спостерігав за дуеллю з неприхованим інтересом. – Він завжди знайде порушення, месьє!
– На відміну від деяких, Робер, я роблю нудну роботу щодня, – спокійно відреагував маленький інспектор, переключився на Клима. – У паризькій префектурі не дуже люблять емігрантів, що порушують закон.
– Хіба я порушив? Що саме?
– Робота кримінальної поліції, месьє – не лише розкривати злочини. Попереджати їх значно ефективніше. Це означає, до всього іншого, попереджати тих, хто може скоїти злочин.
– Він попереджає вас, – знову вставив рудий Робер.
Чоловіки говорили, підносячи голос – інакше слова потонули б у звуках, якими наповнювала бюро стара машинка інспектора-шульги.
– Перешкоджання роботі поліції, втручання не в свої справи… Все це порушення, месьє Кошові, – пояснив Монтань, не кваплячись повертати документи.
– Я ще нічого зі згаданого переліку не скоїв. Лише зайшов. У мене й свідки є, – Кошовий кивнув на рудого інспектора.
– Невже ви хочете накоїти лиха? – Монтань вказівним пальцем збив капелюха з лоба на маківку.
– Ми ще не почали розмову, а ви вже погрожуєте.
– Я попереджаю, – нагадав маленький інспектор, нарешті простягнув Климові папери. – Репутація метра Роше, месьє, дає мені всі підстави вважати: він замислив якусь аферу.
– З його слів, ви погодилися прийняти мене й вислухати. Отже, ви готові піти на аферу?
– Я погодився поговорити з особою, яку месьє адвокат назвав важливим свідком у справі про вбивство метра Лорана, – сищик тицьнув у бік Клима мундштуком, немов шкільний вчитель указкою. – Хоча направду не розумію, як ви можете допомогти чи захиснику, чи поліційному розслідуванню, якщо, зі слів метра Роше, бачили мадам Лоран востаннє п’ять років тому. А про те, що це прізвище взяла собі ваша давня знайома, дізналися, – Монтань зиркнув на настінний годинник, – три години тому.
– Три з половиною, – уточнив Кошовий.
– Що це міняє? Для чого мені приділяти вам час, месьє Кошові? Адвокат Роше знаний у Парижі як особа, яка не надто успішна в своїй справі, але дуже хоче зловити свого птаха удачі.
– Амбіції