Поклик пращурів. Джек Лондон

примерзає. Натисніть усім тілом на жердину, посмикайте вправо-вліво і вирвіть їх.

      Було зроблено третю спробу, і цього разу Гел, дотримуючись поради, вирвав примерзлі до снігу полози. Перевантажені та неповороткі сани посунулися вперед, Бак та його товариші старалися з усіх сил під дощем ударів. Через сто ярдів дісталися повороту і крутого спуску на головну вулицю. Щоб змусити перевантажені сани рухатися прямо, потрібна була досвідчена людина, однак Гел до таких не належав. На повороті сани перекинулися і половина вантажу висипалася на дорогу через слабкі ремені. Собаки не зупинялися. Тепер уже легкі сани летіли за ними, підстрибуючи на боці. Чотирилапі були злі через погане ставлення та непомірно великий вантаж. Бак лютував. Він кинувся бігти, а за ним і вся запряжка. Гел кричав «Стій!», але пси не звертали уваги. Він спіткнувся і впав. Перекинуті сани перелетіли через молодика, і собаки помчали головною вулицею, розкидаючи рештки спорядження та підсилюючи веселу атмосферу Скагвея.

      Добросерді містяни упіймали собак і зібрали розкидані речі. Та ще й дали пораду: якщо сімейство хоче колись дістатися Доусона, сказали, то хай викинуть половину речей і подвоять кількість собак. Гел, його сестра та зять неохоче вислухали поради, поставили намет і почали переглядати багаж. Викинувши консерви, вони викликали у людей регіт, адже консервована їжа в довгій дорозі – це мрія мандрівників.

      – Ковдри – то для готелю, – сказав один із чоловіків, який зі сміхом допомагав їм. – І половини буде забагато; позбудьтеся їх. Викиньте намет й увесь цей посуд – хто його митиме? Господи, невже вважаєте, що в пульманівському вагоні поїдете?

      Непотрібні речі безжалісно викидали. Мерседес плакала, коли її сумки з одягом жбурнули на землю і почали викидати з них вбрання за вбранням. Вона плакала взагалі та плакала зокрема над кожною викинутою річчю. Стиснувши руками коліна, з розбитим серцем розхитувалася взад-вперед. Жінка заявляла, що не зрушить з місця ні на дюйм, навіть заради дюжини Чарльзів. Зверталася до всіх і до всього, а потім нарешті витерла сльози й почала викидати навіть ті предмети одягу, які були необхідними. Розібравшись зі своїми пожитками, з ентузіазмом накинулася на речі чоловіків і пройшлася там, наче торнадо.