сам вирішував, у кого купити, і завжди купував у вас. У ту мить, коли ми змусили організації купувати через ProZorro, інформація про торги потрапила у відкритий доступ, і торги з купівлі «у монопольного постачальника», тобто у вас, перетворилися на редукціон на зниження ціни, де раптом несподівано для вас виявилися ще й інші учасники.
2. Ви усвідомили, що це ринок і що на ньому є конкуренція. А ваша ціна – не найконкурентоздатніша. Усвідомили, що «вдячність» або «стимулювання» чиновника вже не є необхідним для перемоги чинником.
3. У той самий час держава, точніше, найпрогресивніші її представники, також усвідомили, що ціна, за якою останні кілька років товар поставляли ви, завищена, що існують інші компанії, готові поставляти те саме, але за нижчою ціною.
4. Очевидно, засмутившись і усвідомивши, що халява скінчилася, ви мали б зрозуміти, що одночасно з втратою гарантованого покупця, з яким ви «грали» багато років, у вас з’являється можливість брати участь в аналогічних тендерах у межах усієї країни. Пропонувати товар, наприклад, міністерствам, що також проводять закупівлі через ProZorro, а не тільки двом-трьом лікарням чи школам в одній області.
5. Також ви мали б усвідомити, що з вашим ціноутворенням треба щось робити. Тому що…
6. Якщо є хтось, хто робить постачання з такою ж якістю, але за нижчою ціною, виходить, він, користуючись маркетинговим терміном з однієї старої, втім, досі актуальної книги, «диференційований за витратами».
7. Держава не зобов’язана нічого у вас купувати просто тому, що вам так хочеться. Це ваш бізнес, і відповідальні за нього ви, а не держава.
8. Держава – це такий же звичайний замовник, як і ваша компанія чи ви особисто, коли ви щось купуєте. Вона теж хоче придбати товар належної якості за мінімальною ціною. Як і ви.
Це ринок. Це конкуренція. Неефективному бізнесу буде важко. Але рішення про перемогу за рахунок стимулювання окремо взятого чиновника не буде. У Дніпропетровській ОДА – точно.
Для нас залишається важливою якість робіт, які виконують підрядники-переможці. У нас існує технагляд, забезпечений обладнанням, наприклад, тепловізорами, інструментами для визначення щільності бетону і витоків тепла у будівлях шкіл, садків тощо. Він має мапу об’єктів і щодня перевіряє споруджувані об’єкти в усій області, відстежуючи всі стадії будівництва. Кожна така перевірка народжує звіт, який завжди доступний керівнику області й усім, відповідальним за будівництво.
Кожен такий звіт доводиться в щотижневому режимі кожному підрядникові й видається план усунення дефектів.
Тут знову може виникнути запитання: навіщо нам усе це? По-перше, ми зацікавлені, щоб усе робилося якісно і відповідно до проєкту, щоб жодна копійка бюджетних коштів не пропала марно. По-друге, це простіше, ніж потім розбиратися з кримінальними справами у зв’язку з порушеннями з боку підрядників. По-третє, так ми боремося не з наслідками поганої роботи, а з причинами. Нам легше контролювати хід будівництва щотижня, вловити, коли воно пішло