як клавіші на гармошці, очі голубі, як ясне небонько, в них так і кипить відчайдушність.
– Куди їдете? – запитує Гнат, заступаючи жеребцем дорогу.
– У Крим по сіль, – веселіє очима Джмелик.
– Говори толком.
– Хіба не бачиш куди? Орати, – говорить Бовдюг і спльовує через полудрабок.
– Чому так пізно? Закон знаєте: весняної пори в полі до схід сонця!
– Орали за Пісочковим, там кінчили, тепер переїжджаємо на Радьківщину.
– Дивіться…
– А то що буде? – виграє очима Северин.
– Можемо за ледарство з колгоспу викинути.
Северин глузливо усміхається, цьвохкає биків батогом, гарба із скрипом рушає далі.
– Викидай, блат, та тільки на м’яке, щоб не розбитися, – кричить услід Гнатові Латочка, у якого замість «брат» виходить «блат», бо він не вимовляє букви «р».
Але Гнат не розчув останніх слів і поїхав далі. У нього було ще два пункти, які він мав провірити: медпункт і школа.
Спочатку він заїхав на медпункт. Старенький фельдшер у білому халаті з рудими плямами на полах стояв на задньому ґанку і годував курей. Забачивши Гната, він крикнув до когось у хату:
– Так на що ви скаржитесь?
– Ріже мене і пече попід боками, – обізвався із хати жіночий старечий голос. – Так мене мучить, голубчику, що хоч лягай та помирай.
Гнат зайшов до амбулаторії і побачив на стільці стару бабу з жовтим лицем. Біля її ніг стояв кошик, у якому тріпалася зв’язана курка.
– Хабар? – суворо насупив брови Гнат і показав ногою на кошик.
– Який там хабар, голубчику! На базарі купила.
– Так рано справилась?
– Раненько встала, то й побазарювала.
Гнат лізе в кошик, витяга звідти присмирнілу курку і грудочку масла, загорнуту в ганчірочку, люто витріщає на фельдшера очі:
– Оце ти так трудящих лікуєш? Земську больницю відкрив? Ну, я з тобою поговорю!.. Я тебе швидко одучу від слабості на праву руку!
Він кладе курку і масло в кошик і спроваджує бабу з амбулаторії. Переляканий фельдшер кидається до шаховки із спиртом, щоб як-небудь врятувати своє становище, але Гнат і слухати нічого не хоче; він сьогодні невмолимий.
– Зайдіть до мене в кабінет, – суворо каже він. – Я там з вами побалакаю.
Фельдшер уже знає, що значить зайти в кабінет. Це значить принести туди спирту під приводом офіціальної службової розмови, бо в амбулаторії голова пити не захоче, оскільки він чоловік гордий і знаходиться зараз при виконанні своїх службових обов’язків.
З медпункту Гнат заїжджає в школу. В системі виховання він, звичайно, нічого не тямить, зате переконаний, що без нього там діло не піде, і вважає за свій обов’язок навідуватися туди майже кожен день. Цього разу він застав учительку посеред класу.
– Ну, як тут у вас? Перегибів нема?
– Ні, у нас усе добре.
– Цей ваш новий учитель не говорить, що Махно був революціонер?
– Ні, він такого не говорить, – усміхнулася