Григорій Тютюнник

Вир


Скачать книгу

як клавіші на гармошці, очі голубі, як ясне небонько, в них так і кипить відчайдушність.

      – Куди їдете? – запитує Гнат, заступаючи жеребцем дорогу.

      – У Крим по сіль, – веселіє очима Джмелик.

      – Говори толком.

      – Хіба не бачиш куди? Орати, – говорить Бовдюг і спльовує через полудрабок.

      – Чому так пізно? Закон знаєте: весняної пори в полі до схід сонця!

      – Орали за Пісочковим, там кінчили, тепер переїжджаємо на Радьківщину.

      – Дивіться…

      – А то що буде? – виграє очима Северин.

      – Можемо за ледарство з колгоспу викинути.

      Северин глузливо усміхається, цьвохкає биків батогом, гарба із скрипом рушає далі.

      – Викидай, блат, та тільки на м’яке, щоб не розбитися, – кричить услід Гнатові Латочка, у якого замість «брат» виходить «блат», бо він не вимовляє букви «р».

      Але Гнат не розчув останніх слів і поїхав далі. У нього було ще два пункти, які він мав провірити: медпункт і школа.

      Спочатку він заїхав на медпункт. Старенький фельдшер у білому халаті з рудими плямами на полах стояв на задньому ґанку і годував курей. Забачивши Гната, він крикнув до когось у хату:

      – Так на що ви скаржитесь?

      – Ріже мене і пече попід боками, – обізвався із хати жіночий старечий голос. – Так мене мучить, голубчику, що хоч лягай та помирай.

      Гнат зайшов до амбулаторії і побачив на стільці стару бабу з жовтим лицем. Біля її ніг стояв кошик, у якому тріпалася зв’язана курка.

      – Хабар? – суворо насупив брови Гнат і показав ногою на кошик.

      – Який там хабар, голубчику! На базарі купила.

      – Так рано справилась?

      – Раненько встала, то й побазарювала.

      Гнат лізе в кошик, витяга звідти присмирнілу курку і грудочку масла, загорнуту в ганчірочку, люто витріщає на фельдшера очі:

      – Оце ти так трудящих лікуєш? Земську больницю відкрив? Ну, я з тобою поговорю!.. Я тебе швидко одучу від слабості на праву руку!

      Він кладе курку і масло в кошик і спроваджує бабу з амбулаторії. Переляканий фельдшер кидається до шаховки із спиртом, щоб як-небудь врятувати своє становище, але Гнат і слухати нічого не хоче; він сьогодні невмолимий.

      – Зайдіть до мене в кабінет, – суворо каже він. – Я там з вами побалакаю.

      Фельдшер уже знає, що значить зайти в кабінет. Це значить принести туди спирту під приводом офіціальної службової розмови, бо в амбулаторії голова пити не захоче, оскільки він чоловік гордий і знаходиться зараз при виконанні своїх службових обов’язків.

      З медпункту Гнат заїжджає в школу. В системі виховання він, звичайно, нічого не тямить, зате переконаний, що без нього там діло не піде, і вважає за свій обов’язок навідуватися туди майже кожен день. Цього разу він застав учительку посеред класу.

      – Ну, як тут у вас? Перегибів нема?

      – Ні, у нас усе добре.

      – Цей ваш новий учитель не говорить, що Махно був революціонер?

      – Ні, він такого не говорить, – усміхнулася