любить мене не меньш, ніж ти. А я в той час не знала, куди мені бігти спочатку: чи то аж вкінець городу збирати лісові ягоди, які росли на зеленій траві, ніби спеціально для онуків, чи то в малину, чи обіймати кущ жасмину, що біля криниці, чи бігти на толоку, що біля лісу. дивуватися маргариткам і ловити сонечко, яке заходить, і величним грабовим і дубовим лісом, якого не було в нашому селі.
Як я гордилася, що у нас є така гарна хата, яку побудував дідусь Петро. Як я шкодувала вже потім, коли виросла, що ми розминулися з ним на землі. Він обіймав мене тільки шматочком раю, який створив для мене. Як я хотіла колись вирости, кудись поїхати, чогось досягти, як я хочу зараз повернутися хоча б на день туди!.. У своє щасливе дитинство. Коли ми чекали на тата в неділю, а він завжди за нами приїзджав на білому Москвичі і розказував мені, як він перемикає передачі і машина набирає швидкість…
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.