я його спитати
Чи ще не втомився?
А йому це краще знати,
Летів, не барився.
До домівки ще далеко,
Сил не вистачає.
Важко дихає лелека,
Долетіть він має.
Прилетів ранком до хати
Там сів і сумує,
Його прийшли привітати
А він їх не чує.
Батьківщина
Вітре буйний – буревію!
Ти в небі гуляєш,
Летиш собі без кордонів,
Хмари розганяєш.
Благаю тебе ненаситний,
Лети в Україну.
Вона наша рідна ненька,
Як мати – єдина.
Ми її не вибирали,
Не будем й міняти.
Кращу долю збудуємо,
Щоб надію мати.
Батьківщина допоможе,
У лиху годину.
Щастя дати вона зможе
І батьку і сину.
Доля
Думки мої, соколики, до небес злітайте,
Беріть мою недоленьку, в хмарах розкидайте.
Дуже важко з недолею по світу блукати,
Краще її невірную в землю закопати.
А я долю почекаю, навіть і маленьку,
ЇЇ щиро привітаю, як рідную неньку.
Закінчилось моє горе, я вже наблукався.
Не цурайся мене доле, тебе дочекався.
О ветеранах
Быстро кружится в вальсе осеннем,
Молодость наша с тобой.
Хоть и прошла она в годы военные,
Все же не время еще на покой.
Все же душа еще молодая
Ей седины не понять
Вечно в пути, покоя не зная,
Ей бы порхая – летать.
Мы ветераны, нам времени мало,
Планы свои завершить.
Вера в победу нам помогала
Путь молодым проложить.
1.6. Владимир Ванзяк, US0YA
Город Черновцы
Вічний мотив
Тi днi минули, наче у вi снi,
Краса Полiсся вже в туманi,
Лиш знов ввижається менi
Царiвна нiжна i до себе манить.
Вона – як Мавка лiсова,
Звести очей немає сили.
Та в серцi смуток вигравав,
Здавалось, жалiсть голосила.
Ще не добуто золото iз скринь,
Природа краю не зiв'яла,
Птахiв не звала далечiнь,
А Мавка знову зиму пригадала.
Тонуло сонце мiж заплав,
Й дерева темiнь обiймала.
Та холод серце не здолав.
В нiм билось те, що не вмирало.
Біль
Вiзьму собi пекучий бiль
Вогненим подихом шаленим.
Навпiл дiлили хлiб i сiль.
Чому ж бiда тепер без мене?
Безсоння страдницьких ночей,
I горе, й щастя – все єдине.
З'яснiє темрява очей.
Накличу серцем свiтлу днину,
Коли вiзьму пекучий бiль…
I який то день настане
Епіграф до вірша: є всi пiдстави твердити, що Ленкiвецькi укрiплення в 1259 роцi спалили на вимогу воєводи Бурундая.
Осмомисле Ярославе,
Ти смiявся з тої лютi,
Злого короля ославив,
I