сьогодні для нас.
Джуліан і Дік повикривляли один одного. Вони були впевнені, що кмітливого чолов’ягу дядько Квентін не шукатиме. Як на нього, репетитор має бути вимогливим, похмурим і неприступним.
Пусте! Пару днів ще є. А раптом він і справді виявиться кмітливим! Хлопці збадьорилися і взялися смикати густу шерсть Тімоті. Той удавав, що гарчить і кусається. Репетитор його не обходив. Везунчик Тімоті!
Нарешті прибули до Кирін-котеджу. Хлопці щиро раділи своїй тітці, і їм відлягло, коли вона сказала, що дядько ще не повернувся.
– У нього зустріч з двома-трьома людьми, які відгукнулися на оголошення про вихователя, – сказала вона. – Незабаром він повернеться.
– Мамо, мені й справді треба робити уроки під час канікул? – запитала Джорджа. Їй про це ще нічого не казали, а так кортіло про все довідатися.
– Авжеж, Джорджо, – відповіла мама. – Батько бачив табель, і хоча оцінки не такі вже й погані, а ми на великі успіхи й не сподівались, усе-таки дещо тобі слід надолужити. Додаткові зайняття підуть тобі на користь.
Джорджа насупилася. Вона на це чекала, але все-таки це нудно.
– Тільки Енн ці уроки не потрібні, – сказала вона.
– Ні, я теж трохи повчуся, – пообіцяла Енн. – Можливо, я не на всіх уроках буду присутня, Джорджо, особливо якщо погода буде гарна, але іноді – буду, просто щоб скласти вам компанію.
– Дякую, – відповіла Джорджа. – Але не завдавай собі клопоту: зі мною буде Тіммі.
Мама Джорджі поставилася до цієї заяви із сумнівом.
– Побачимо, що скаже на це вихователь, – сказала вона.
А Джорджа на те:
– Мамо! Якщо він скаже, що Тім не може знаходитися зі мною в кімнаті, я рішуче відмовляюся від уроків під час канікул!
Мама весело розсміялася:
– Гаразд, гаразд! Знову перед нами наша затята, запальна Джорджа! Нуте, хлопці, мийте руки й зачешіться. Ви, схоже, зібрали всю кіптяву на залізниці.
Діти й Тімоті пішли нагору. Як весело знову бути вп’ятьох! Вони завжди вважали Тімоті рівноправним членом свого гурту. Собака скрізь ходив разом з ними і, здавалося, розумів усе, що вони кажуть.
– Цікаво, якого вихователя вибере дядько Квентін, – сказав Дік, вичищаючи бруд з-під нігтів. – Хоч би він винайняв відповідного чоловіка – веселого, жартівливого, який би розумів, що уроки під час канікул – нудота, і старався б поза уроками давати нам волю. Мабуть, доведеться працювати щоранку.
– Покваптеся! Я хочу чаю, – сказав Джуліан. – Діку, ходімо вниз. Незабаром дізнаємося все про вихователя.
Усі спустилися вниз і посідали за стіл. Куховарка Джоана напекла купу чудових булочок і величезний торт. Коли діти попоїли, від смаколиків мало що лишилося.
Дядько Квентін повернувся в той самий момент, коли вони закінчували їсти. Він, схоже, був задоволений собою. Привітавшись з дітьми, він розпитав, як закінчився семестр.
– Дядьку Квентіне, ви винайняли репетитора? – спитала Енн, побачивши, що всім кортить дізнатися