копати картоплю, – сказав тато, переодягнувшись і взявши лопату.
– А я допомагати! – зголосилася Вірочка.
– На тобі, внучко, сумки, збирай картоплю, та в кошик носи. А ослик картоплю перевезе.
– Іа-іа! – закивав ослик. Він дуже любив попрацювати в дружній компанії.
Шустрик сидів на груші і бачив усіх. «Їжачок, – подумав він. – У Осі новий друг. Але це і добре. Ослик не буде нудьгувати, коли ми з Нічкою сидимо на дереві. А день сьогодні хороший! Може і мені допомогти їм картоплю збирати? Але їх так багато. Гаразд, подрімаю і піду», – вирішив він і примружив очі. Шустрик сам не помітив, як солодко заснув на сонечку.
Увечері їжачок пішов в гості до ослика.
– Ось тут у сараї ми і живемо. Ще Маня, коза бабусі Гані. Тут місця багато. Ти як захочеш, приходь погрітися або просто так, поговорити.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.