та придворні. Усі сяяли від щастя.
– Хай живе наш рятівник! – вигукнув король. – Такого прекрасного юнака варто було чекати аж сто років! За те, що ви зняли з мого королівства страшне закляття, я виконаю будь-яке ваше бажання!
Принц схилив голову.
– Лишень одне смію я попросити у вас, ваша величносте, – руку вашої прекрасної дочки.
Король і королева перезирнулися.
– Яз радістю віддам її тобі, – відповів король.
Смішні бажання
Жив на світі дроворуб. Йому весь час не таланило: то, рубаючи дерево, звалить його на чужу кобилу, то, готуючи обід, ліс підпалить. Але зглянулися на нього небеса. Прилетів одного разу до нього ангел і сказав:
– Я виконаю будь-які твої три бажання.
Дроворуб розгубився, не знаючи, що й казати. Він попросив ангела почекати з бажаннями, а сам побіг додому, щоб порадитися з дружиною.
– Ми зможемо стати найбагатшими людьми на землі, – мріяла дружина, – ми станемо королями, і всі нинішні правителі присягатимуть нам.
– Та вгамуйся ти, – бурчав дроворуб, – нащо тобі це?
– Як нащо? – дивувалася дружина. – Мені набридло жити в цій халупі, хочу жити в палаці і щоб за мною ходили фрейліни.
– А я б хотів зараз ковбаски, – солодко позіхнувши, промовив дроворуб.
He встиг він це сказати, як із-за плити вилізла велика палка ковбаси і впала на стіл. З подиву й несподіванки дроворубові одібрало мову. Він зрозумів, що це було його перше бажання. Як, власне, і його дружина.
– Ти на що витратив своє бажання, дурило? – розлютилась вона. – Замість того щоб стати королем і купатися в розкошах, ти загадав палку ковбаси, яку і я б змогла тобі зготувати!
Дроворуб дуже засмутився, адже дружина мала рацію.
– Твоя правда, дурень я дурень, – зітхнув він.
Але дружина не вгамовувалась, її гнів був такий великий, що заткнути фонтан лайки, який вивергався з її рота, було просто неможливо, так само як і слухати його далі. Тоді дроворуб витратив друге бажання:
– Господи, якщо це тобі під силу, зроби так, щоб моя дружина замовкла, – заблагав дроворуб.
А далі сталося ще одне «чудо»: від палки ковбаси, яка лежала на столі, відокремився один круглячок і приріс до носа дроворубової дружини. Та й замовкла.
– Який у тебе став носик гарненький, – глузливо промовив дроворуб.
Він чекав, що його дружина вибухне новим фонтаном лайки, але вона, уражена жахливою зміною в своїй зовнішності, крутилася перед дзеркалом, роздивляючись на свого носа.
Залишилося одне бажання, і дроворуб вирішив, що треба віддати право скористатися ним своїй дружині.
– Тепер, люба, у нас є тільки одне бажання, і зараз ти можеш вибрати – або бути царицею з ковбасним носом і купатися в розкошах, або залишитися все тією ж дружиною дроворуба, але повернути собі свій нормальний ніс, – єхидно закінчив він.
Звичайно, дроворубова дружина так і залишилася в своїй халупі і так і не стала королевою.
Зелена змія
Жили-були