її панівна роль, і на якийсь час філософія чисельності стає, вочевидь, єдиною філософією історії.
Чи так само буде й з нашою цивілізацією? Ми можемо боятися цього, але ще не можемо цього знати. Яким би воно не було, та ми мусимо скоритися й пережити панування натовпу.
Цей натовп, про який починають говорити так багато, ми знаємо надто мало. Професійні психологи, які мешкають далеко від нього, завжди його ігнорували, а якщо зацікавилися ним останнім часом, то лише з точки зору його злочинності. Нема сумніву, є злочинний натовп, але є також натовп доброзичливий, героїчний та багато інших. Злочини натовпу становлять лише окремий випадок у її психології; не можна пізнати духовну організацію натовпу, якщо вивчати його злочини, так само, як не можна пізнати духовну організацію якоїсь особистості, якщо вивчати лише її недоліки. Втім, правду кажучи, всі володарі світу, всі засновники релігій чи держав, апостоли всіх вірувань, видатні державні мужі й, у сфері скромнішій, прості ватажки маленьких людських спільнот завжди були несвідомими психологами, які інстинктивно розуміли дух натовпу, і здебільшого – робили це правильно.
Саме завдяки цьому розумінню вони й ставали володарями натовпу. Наполеон чудово осягнув психологію мас тієї країни, де він царював, але здебільшого висловлював цілковите нерозуміння психології натовпу інших народів і рас. Лише тому, що він не розумів цієї психології, він міг вести війну з Іспанією й Росією, що завдала його могутності удару, від котрого воно загинуло.
Знання психології натовпу виявляється у наш час останнім засобом, що є в руках державного мужа, – не для того, щоб керувати масами, бо це вже неможливо, а для того, щоб не давати їм надто багато волі над собою.
Лише за умови занурення в психологію мас, стає зрозумілим, наскільки сильною є для них влада нав’язаних ідей. Натовпами не можна керувати за допомогою правил, що засновані на суто теоретичній справедливості, а треба шукати те, що може справити на них враження й захопити їх. Якщо, наприклад, якийсь законотворець бажає ввести новий податок, то чи повинен він у цьому випадку вибрати такий податок, котрий буде найсправедливішим? У жодному разі! Найнесправедливіший податок може практично виявитися найкращим для мас. Якщо такий податок не впадає у вічі й здається найлегшим, то він завжди легше буде сприйнятий масами.
Тому побічний податок, яким би він не був великим, не збурить протест у натовпі, бо він не утискує його звички й не справляє на нього враження через те, що вилучається щоденно й виплачується помалу при купівлі предметів споживання. Але спробуйте замінити цей податок пропорційним податком на заробіток чи інші доходи й зажадайте сплати цього податку зразу, – ви спровокуєте одностайні протести, хоча б теоретично цей податок і був удесятеро легшим за перший. Замість непомітних копійок, котрі сплачуються щоденно, тут виходить порівняно велика сума, й того дня, коли її доведеться сплачувати, вона здаватиметься надмірною, через