сказав він своїм ніжним голосом. – А, і сьогодні я на мотоциклі.
– Але ж… – мене перекосило.
– Не хвилюйся, я взяв тобі куртку.
– А як же…
– І шолом тобі взяв.
– Еее… – промямлила я, але розмова вже перервалась.
Мені одразу захотілося, щоб у чашку з чаєм, яку тримала моя тремтяча рука, якийсь невидимий ангел накрапав валер’яночки, і побільше, побільше. Тікати вже було нікуди, лишалось одне – опанувати себе і правильно налаштувати.
То був перший раз, коли він приїхав за мною на мотоциклі, не питаючи моєї думки. Що ж, рано чи пізно це мало статись, я це завжди розуміла, просто краще б то було пізно. Я все ще сподівалася, що це був тільки жарт, але й не мала чого вже протиставити. Я була не в сукні і не на підборах, а з дому до мене їхали ще й мої теплі речі. Я знала, що мій чоловік не з тих людей, які так просто жартують, тому за кілька хвилин я вже підходила до нього та тієї страшної штуки, котру називали мотоциклом, а в Греції – міхані33
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.