власноруч під різноманітними псевдонімами. «Люцифер!» – одне з найкращих його оповідань. На першому фестивалі «Єврокон»[12] у 1972 році воно було відзначене спеціальною нагородою.
Пристрій був надзвичайно вигідний для суспільства, і ним користувався кожен. «Кожен» у цьому випадку означає: кожен з Особливих, багатих, привабливих і соціально успішних людей. Тих, хто зазирнув задля вивчення захопливої примітивної культури, або тих, хто з особистих причин вирішив залишитись у світі, де можна бути великою рибою в малому морі.
Особливі, представники Міжгалактичної спілки, були захищені й випещені своєю наукою, гралися в ігри з аборигенами й ретельно захищали власну анонімність. Та навіть із надлюдьми трапляються халепи. Дурнуваті випадки, які через свою невисоку ймовірність статистично неможливі.
Приміром, сталевий кабель уривається, коли сейф, який він утримував, висить за шість метрів над землею. Сейф падає, розбиває хідник, але не завдає жодної іншої шкоди. А кабель, звільнившись від натягу, хльоскає, мов батіг, і його кінець описує випадкову траєкторію, яку неможливо передбачити. Шанси на те, що він влучить у якусь певну точку, були малі. Шанси на те, що в цю мить там стоятиме хтось із Особливих, були такі мізерні, що ними можна було б знехтувати. Але це сталося. Відірваний кінець кабелю влучив у череп, розтрощив кістку, мозок і всі тканини, перетворивши їх на жахливе місиво. Хірургічно вживлений механізм надіслав сигнал лиха. Чоловікові друзі його прийняли. Френк Вестон отримав тіло.
Френк Вестон – анахронізм. У наш час ніхто не мав би тягти за собою впродовж 28 років життя кульгаву ногу. А надто коли в нього обличчя янгола з картин епохи Ренесансу. Утім якщо він і скидався на янгола, то на грішного. Завдати болю мерцю неможливо, але можна зробити боляче його рідним. Сказати батькові самогубці, що покійна була вагітна. Люблячій матері – що її пестунчик мав огидну хворобу. Вони не завдаватимуть собі клопоту перевірити ці слова, бо навіщо? А коли навіть перевірять, то й що? Помилитися може будь-хто, а він просто співробітник моргу, не лікар.
Френк незворушно розглядав нове надходження. Кабель непогано розквасив обличчя – візуальна ідентифікація неможлива. Кров зіпсувала костюм, однак ще можна було зрозуміти, що чоловік купував дорогий одяг. У гаманці лише кілька купюр, однак безліч кредиток. Ще при ньому було трохи дріб’язку, портсигар, запальничка, ключі, наручний годинник, шпилька для краватки… Френк складав їх у пакунок із тихим шелестінням. Побачивши перстень, він зупинився.
Іноді його робота дозволяла недобросовісним людям трохи підзаробити. Совісті у Френка не було, лише пильна обачність. Перстень міг загубитися ще до того, як мрець потрапив у його руки. Рука була заляпана засохлою кров’ю, тож його могли не помітити. А навіть якщо хтось помітив – його слово проти Френкового. Якщо вдасться зняти його, помити руку від крові, заховати перстень і прикинутися невинним – той належатиме йому. А Френк зніме його, хай навіть для цього доведеться розтрощити руку. Під