Агата Крісті

Карти на стіл


Скачать книгу

і щось казала Шайтані. Власне, я не чув його відповіді, але я й не дуже звертав на них увагу. Тож не можу абсолютно точно стверджувати, що він нічого не відповів. Міс Мередіт трохи походила кімнатою, але не думаю, що вона підходила до каміна. Робертс увесь час вештався сюди-туди – щонайменше три-чотири рази.

      – Я поставлю вам запитання від мсьє Пуаро, – усміхнувся Баттл. – Що ви можете сказати про них як про гравців у бридж?

      – Міс Мередіт грає непогано. Робертс постійно оголошує дуже багато взяток. Він заслуговує на більші програші, ніж ті, що його спіткають. А місіс Лоррімер – збіса вправна гравчиня.

      Суперінтендант обернувся до Пуаро.

      – Щось іще, мсьє Пуаро?

      Детектив похитав головою.

      Деспард продиктував свою адресу в Олбані, побажав усім на добраніч і вийшов з кімнати.

      Коли за ним зачинилися двері, Пуаро ледь помітно засовався на місці.

      – Що таке? – запитав суперінтендант.

      – Та ні, нічого, – відповів чоловічок. – Просто мені щойно подумалося, що він рухається наче тигр. О так – гнучко, легко, як справжнісінький тигр.

      – Гм, – лише і видав Баттл у відповідь. – Ну що ж, – він окинув поглядом своїх трьох супутників, – то хто з них це зробив?

      Розділ восьмий. Хто ж із них?

      Баттл переводив погляд з одного обличчя на інше. І лише одна особа відповіла на його запитання. Місіс Олівер, яка завжди радо висловлювала свою думку, і цього разу не забарилася з вироком.

      – Це або дівчина, або лікар, – оголосила вона.

      Суперінтендант запитально подивився на інших. Проте жоден із двох чоловіків не палав бажанням озвучувати якісь висновки. Рейс лише похитав головою, а Пуаро обережно розгладив зім’яті листочки з рахунками гри.

      – Це зробив хтось із них, – замислено промовив поліціянт. – Хтось із них бреше на чому світ стоїть. Але хто саме? Це не просто визначити. Зовсім не просто.

      Він помовчав ще якусь мить, а тоді повів далі:

      – Спробуймо відштовхуватися від того, що кажуть вони самі. Отже, наш лікар стверджує, що це був Деспард, Деспард вважає, що це був лікар, дівчина думає, це була місіс Лоррімер, а місіс Лоррімер відмовляється кого-небудь підозрювати! Не сильно проясняє ситуацію.

      – А може, й проясняє, – пробурмотів Пуаро.

      Баттл різко звів на нього очі.

      – Вважаєте, тут є за що зачепитися?

      Бельгієць лиш відмахнувся рукою.

      – Дрібничка. Нічого такого, що могло б допомогти.

      Суперінтендант повів далі:

      – Отже, ви, джентльмени, не поділитеся з нами своїми здогадками…

      – Бракує доказів, – стримано промовив Рейс.

      – Ох уже ці чоловіки! – зітхнула місіс Олівер, украй розчарована такою надмірною стриманістю.

      – Пропоную згрубша прикинути можливі варіанти, – сказав Баттл. Він замислився на хвилю. – Почнімо, мабуть, із лікаря. Він може бути не тим, за кого себе видає. А ще він точно знав би, куди саме потрібно штрикнути стилетом. Але оце й усі аргументи проти нього. Далі візьмімо Деспарда. Це людина зі сталевими нервами.