в? – гугукнув Пу-Гу. – У нього одні овочі в голові.
– Але птахам буде важко переносити посилки, Чав-Чаве, – зауважив Лікар, – за винятком хіба що маленьких бандерольок, які до снаги великим птахам.
– Так, я знаю. Я про це подумав, – відказав підсвинок. – Але цього місяця в Англії достигає брюссельська капуста. Це моя улюблена городина, щоб ви знали, ну, після пастернаку, звісно. І я чув, що один вид дроздів наступного тижня відлітає з Англії в Африку. Це ж не буде занадто нахабно попросити кожного з них принести одну-одненьку брюссельську капустинку, правда ж? Летітимуть сотні птахів, і якщо кожен з них принесе одну головку, то нам цього вистачить на кілька місяців. Я вже не куштував свіжих англійських овочів з минулої осені, Лікарю. І мені так набрид цей ямс, і бамія, і вся ця африканська гидота.
– Гаразд, Чав-Чаве, – погодився Лікар, – я подумаю, що тут можна зробити. Ми надішлемо листа в Англію з наступною поштою й попросимо дроздів доставити тобі твою брюссельську капусту.
Отак ще один відділок, Доставка посилок, додався до Зарубіжної пошти Фантіппо. Капуста для Чав-Чава прибула (цілі тонни капусти, бо це був дуже великий переліт птахів), і після цього багато інших видів тварин приходили до Лікаря й просили його надіслати запит про заморську їжу, коли їхні власні запаси закінчувалися. У такий спосіб також, замовляючи насіння й саджанці з інших країн за допомогою птахів, Лікар провів чимало експериментів з вирощування та з так званої акліматизації фруктів, і овочів, і навіть квітів.
І вже дуже скоро в старомодних підвіконних ящиках для квітів на плавучій пошті буяли герані, і нігтики, і цинії, вирощені з насіння й саджанців, які його птиці принесли з собою з Англії. Ось чому багато тих самих овочів, які ростуть в Англії, ви тепер можете знайти в дикому вигляді в Африці. Вони потрапили сюди завдяки пристрасній любові Чав-Чава до їжі, на якій він виріс.
А невдовзі після цього, коли великі птахи почали переносити більші пакунки, фантіппійці отримали новий вид регулярних поштових послуг – кожні два місяці вони могли одержувати нові посилки. Отож з Англії їм стали присилати будильники і купу інших речей.
Король Коко навіть замовив собі новий велосипед. Його перенесли по шматках. Двоє лелек тягли кожен по колесу, орел – раму, а ворони – дрібніші деталі, такі, як педалі, гайкові ключі й банку з мастилом.
Збірка королівського велосипеда
Коли почали збирати велосипед докупи на плавучій пошті, то виявилося, що однієї деталі – гайки – бракує. Але в цьому не було вини відділу посилок. Гайку забули покласти виробники, які відправляли велосипед із Бірмінгема. Але Лікар з наступною поштою надіслав їм скаргу, і нову гайку йому вислали негайно. І тоді Король тріумфально проїхав на своєму новому велосипеді по вулицях Фантіппо, і з цієї нагоди було влаштовано всенародне свято. А свій старий велосипед він віддав братові, Принцеві Воллі-Боллі. Відкриття ж Відділу посилок, яке насправді започаткував Чав-Чав, було проголошено великим успіхом.
А через кілька тижнів Лікар отримав ось такого листа від фермера з Лінкольнширу:
«Шановний пане! Дякую вам за прекрасні прогнози погоди. Завдяки їм мені цього року вдалося виростити такий багатий урожай брюссельської капусти, якого ще не бачили в Лінкольнширі. Але в ніч перед тим, як я зібрався зібрати її й відвезти на ринок, капуста щезла з моїх полів, вся до останньої головки. Як – цього я не знаю. Може, ви мені зможете щось пояснити?
Ваш покірний слуга
Ніколас Скроджинс»
– Боже ж мій! – здивувався Лікар. – І що ж могло трапитися з цією капустою?!
– Її злопав Чав-Чав, – зауважив Пу-Гу. – Без сумніву, це та сама капуста, яку сюди переправили дрозди.
– От халепа! – скрикнув Лікар. – Це дуже й дуже погано. Що ж, тепер я мушу знайти якийсь спосіб, щоб заплатити за неї фермерові.
Тривалий час Чап-Чап як домогосподарка по-материнськи намагалася переконати Лікаря, щоб він узяв собі відпустку й відпочив від своїх поштових клопотів.
– Ви знаєте, лікарю, – казала вона, – ви так обов’язково захворієте, ось що станеться з вами, це як пити дати. Жодна людина не здатна так гарувати, як це робили ви протягом останніх місяців, і не поплатитися за це. Ось тепер уже поштове відділення працює як слід, чому б вам не передати його в управління королівським поштарям, а самому трошки не відпочити? І, до речі, ви що, взагалі не збираєтеся повертатися до Паддлбі?
– Збираюся, – відповів Джон Дуліттл, – але на все свій час, Чап-Чап.
– Але ви мусите взяти відпустку, – наполягала качка. – Облиште поштове відділення на якийсь час. Влаштуйте собі подорож уздовж узбережжя на каное для зміни обстановки, якщо ви вже не хочете їхати додому.
Лікар увесь час повторював, що влаштує. Але так і не зробив цього, аж поки не трапилося щось достатньо важливе з точки зору природознавства, що змусило його відірватися від роботи на пошті.
Одного дня Лікар відкривав адресовану йому пошту й натрапив на пакунок розміром і формою з велике яйце. Він