лише свіже м’ясо для своїх численних розжарених пащ.
«Шанхай», як називає це місце твоя мама. «11-й посьолок» – так офіційно таврується цей найзанедбаніший закуток індустріального мегаполісу. І все-таки тобі добре тут, бо ти захищаєшся від смогових почвар своїм вигаданим світом і тим рятуєш душу.
Але ти інакший, тому місто мститься тобі, жорстоко і болісно. Ти воюєш з ним усе життя, і поки що воно не перемогло тебе. Ти не зачинився глухо у власному світі, а намагався боротися далі. Це місто-упир висмоктало і розчавило багатьох. Тут спилися, повісились, збожеволіли, сіли, кинули творити, зневірились сотні талантів. Звідси для інакших лише дві дороги – падіння в поступове і моторошне небуття або негайна втеча. Ти вибрав третій шлях – вирішив боротися.
Ти бував і в інших містах, і скрізь бачив однаковий страх. Ціла країна перетворилася на ненажерливого дракона, що вбиває інакших. У різних містах це катування відбувається по-своєму, але мета скрізь одна, спільна – загубити чуття свіжого подиху, чистої думки, прозорої радості, світлого творення, повнокрового буття. Країна повільно, але невпинно зсувається в морок занепаду, деградації, суцільного і вбивчого Попсу, який затруює все довкола і вже всотується немовлятами з молоком матері. Гігантський хижак вкриває чорним пір’ям бідолашну країну, і ти відчуваєш, як холоне кров, коли бачиш безкраї смердючі смітники, по яких порпаються голомозі сироти цієї беззбройної війни.
Попс Всемогутній наступає, його армія велелюдна, він оснащений найсучаснішими технологіями, він захоплює країну з краю до краю, і його обійми не розійняти. Він поглинув маленькі й великі міста, але найстрашніше коїться у столицях.
Там Попс збудував свої резиденції, оточивши їх фортечними мурами байдужості й здрібніння. Його не перемогти, але битися потрібно, бо повна поразка наступить лише тоді, коли аспид оселиться у твоїй душі. Бережи душу, бережи душу…
Прокидаєшся
Ти прокидаєшся щоразу в інших місцях. Прокидаєшся і, здивований, починаєш поволі намацувати напіввтрачену свідомість, згадуючи вчорашні пригоди. Окремі спалахи пам’яті повертають до твоєї свідомості якісь чудернацькі обличчя, уривки фраз, куплети якихось пісень, а потім – жаске і чорне провалля.
…Студентський гуртожиток, зім’ята постіль, дві красуні, імена яких годі й згадати, збираються на пари, хитро підморгуючи одна одній. Що ти робив учора? З ким пив, з ким спав? Куди поділися твої джинси і футболка? І як ти взагалі потрапив сюди? Відповідей немає. Здається, ти не виходив з цього гуртожитка цілий тиждень…
…Якийсь дико захаращений приватний будинок у глухому посьолку, що наче вимер і не вичавить з себе жодного звуку. Скрізь на підлозі сплять покатом твої друзі, і ти ледве пригадуєш, що вчора ви зустрічали начебто Новий рік. Судячи з розгрому в будинку і навколо нього, свято вдалося. Хитаючись, ідеш крізь каламутну ранкову темряву до ванної, аби прилипнути губами до крана з холодною водою…
…Завалена