парою, а щічки густо червоніють. Закутана в цигарковий дим аудиторія населена трьома патлатими, неголеними, у рваній джинсі, із сергами у вухах «неформалами», які, закинувши ноги на столи і нахабно всміхаючись, цмулять підозрілу чорну рідину просто з пляшок. Африка, що сидить за викладацьким столом, ліниво озирається і, неквапом ковтнувши чималу порцію «Славіка», недбало кидає: «Ви що, не бачите? Тут вже іде пара». Викладачка, ще більше почервонівши, знову вибачається і зачиняє двері. Вас розриває від сміху, і Фатєр у конвульсіях проливає «Славік» на стіл. «А фторняк починається весело!» – каже він, захльобуючись пахучим вином.
Фторняк
«Фторняк» – одне з твоїх найулюбленіших слів.
…Дотепер, почувши, як хтось поруч раптом промовить слово «фторняк», та ще й ненароком зробить при цьому розв’язний вигляд справжнього кабацького волоцюги, ти мимоволі якось призупиняєш ходу, несподівано для себе і непомітно для інших усміхаєшся – одразу так привітно до цілого світу – і відчуваєш швидкий приплив гарного настрою, навіть якщо за мить до цього думав про самогубство. Одразу стає вільніше дихати, тілом пробігає табун веселих мурах, а думками проноситься вихор яскравих і божевільних спогадів. Знайомий струмінь трохи вже призабутої енергії раптом звільняє тебе від тягаря сьогодення, ти випростовуєш з-під ваги життєвих проблем останнім часом трохи похилені плечі, інтуїтивно підставляєш обличчя рвучкому колючому вітру, котрий щойно вирвався з лабетів ковзких і страхітливих вечірніх провулків, призупиняєш, а потім раптово пришвидшуєш ходу, знову призупиняєш, повертаєшся і дивишся услід тому, хто так безвідповідально кинувся цим словом. Він уже пішов далі, не помічаючи дивного перехожого, що застиг невідомо чому посеред дороги…
Таємниця цього слова в тому, що рідко хто знає його справжній, прихований від інших смисл. Та це і не слово в традиційному розумінні, точніше, це не просто слово, яке легко можна кинути на дорозі і піти собі далі. Такими словами так просто, без наслідків, не кидаються. Бо «фторняк» – це ціла філософія, жива концепція, спосіб життя, тотем. Що насправді означає «фторняк»? Ну, якщо хтось колись хоча б одного разу бухáв з рокерами або іншими представниками марґінальної богеми, той мав шанс почути це слово. Особливо, якщо на календарі був якраз вівторок, бо саме цей день тижня й називається у цих колах «фторняк». Але означення дня – це лише малесенька частка цієї філософії.
«Фторняк» – це, перш за все, особлива система координат. І звичайно ж, найулюбленіший день тих, хто хоча б одного разу в цю систему потрапляв. Усе, насправді, дуже просто. Тиждень у всіх нормальних людей починається, як відомо, в понеділок. А для студента, який ще, до того ж, грає в рок-групі, тиждень якраз починається з «фторняка». Тому що понеділок – день, всуціль викреслений із життя. Його, можна сказати, взагалі не існує для студента, який грає рок. Ну що таке понеділок, коли в ТЕБЕ тиждень починається з фторняка? Понеділок – це похмурий, абсолютно