дозволили створити власну сировинну базу. Зібрані у Ферганській долині зразки досліджували в лабораторії, і з мінералу тюямуніту вперше був отриманий російський радій. 1909 р. зусиллями Вернадського було засновано Радієву комісію, у січні 1912 р. почала працювати перша в Росії радіохімічна лабораторія. Перша світова війна виявила необхідність створення сучасної мінерало-сировинної бази. 1915 р. за ініціативою Вернадського була створена й очолена ним Комісія з вивчення природних продуктивних сил Росії (КППС), що пропрацювала до 1930 р. Вона об'єднала найвидатніших учених із 16 інститутів: геологів, хіміків і економістів. Уперше було відкрито боксити (Тихвинське родовище), дано оцінку залізним рудам Уралу, досліджено фосфорити Центральної Росії тощо.
Ще з 1912 р. Вернадські на літо приїздили в Україну, де придбали небагато землі в Шишаках під Полтавою і на високому лівому березі р. Псел побудували двоповерховий будинок. Саме тут із обрисів біогеохімії виник новий біосферний світогляд. Найістотніша корекція наукової картини світу, де донині не було місця життю, явилася вченому як осяяння влітку 1917 р., у природничій лабораторії в Шишаках. Власне, усе його вчення про живу речовину, біосферу, нові, впроваджені ним поняття-терміни, такі, як «всюдність» життя, тиск життя, його швидкість і згущення, були ним розроблені цього літа.
Дивно, як у цій низці наукових пошуків Володимир Іванович знаходив час активно брати участь у громадському житті Росії: входив до Земського і Конституційно-демократичного рухів, був одним із організаторів ліберальної партії конституційних демократів (кадетів) і беззмінним членом її Центрального комітету. У квітні 1906 р. він був запрошений до Державної ради від академічної курії (вийшов із Ради після розпуску Думи в липні 1906 p., знову ввійшов до її складу 1907 p.). 1907 p. працював у редакції кадетської газети «Новь». Свою діяльність у Державній раді відновив 1915 p., і останнім його актом стала телеграма царю в Ставку з пропозицією зректися престолу. Вернадський також очолював учений комітет при Міністерстві землеробства, Комісію з підготовки реформи вищої школи, а восени 1917 р. ввійшов до складу Тимчасового уряду як товариш міністра народної освіти, яким був його друг С. Ф. Ольденбург. На цій посаді він порушував питання про створення Академій наук Грузії, України і Сибіру.
Жовтневу революцію Володимир Іванович рішуче не сприйняв, оскільки вважав, що «соціалізм неминуче є ворогом свободи, культури, духу, науки», і «завжди боявся, що соціалізм дасть дисципліну казарми». Після приходу до влади більшовиків залишатися в Петрограді стало небезпечно, і Академія наук задовольнила його прохання про відрядження в південні райони країни через стан здоров'я (туберкульоз). Вернадський переїхав в Україну для продовження роботи з живою речовиною.
У травні 1918 р. при гетьмані П. Скоропадському він почав роботу з організації Всеукраїнської академії наук. Незважаючи на думку М. Грушевського і деяких його колег, що академія, яка створюється