не втрималася, знов усміхнулася і пригорнула сина до себе.
– Моє ти сонечко рідненьке! Хлопчик ти мій маленький. Тепер ми з тобою будемо щасливі! От побачиш.
Тереза кинула на Анну швидкий погляд. Щасливі, не щасливі… Принаймні тепер можна не переживати, що Анна не впорається з горем від втрати чоловіка і впаде в якусь хворобу. Життя триває. Он як тішиться, що малий на батька схожий. Схоже, що Анна таки зуміла пережити втрату.
Тереза глянула на новонародженого хлопчика і тихенько зітхнула. Адам би теж зрадів, що у нього народився син. Завжди хотів ще одного сина, а помер і навіть не взнав, що Анна в тяжі. Тепер син ростиме без батька.
Вона торкнула теплою долонею голівку дитини, тоді обережно погладила щічку і перевела погляд на Анну.
– Бог милосердний. Ти заслужила собі трохи щастя. Відпочинь зараз. Ти молодець. Такого гарного нам усім хлопчика народила. Нехай Матка Божа його в опіці має і береже від усього лихого.
Вона поправила подушку під головою Анни, усміхнулася і раптом нахилилася та поцілувала невістку в щоку.
– Адам завжди тебе любив. І, думаю, що я його розумію. Ти хороша жінка. Краща за багатьох вроджених шляхтянок. – Тереза підвелася на ноги і глянула на новонародженого хлопчика. – І син у вас з Адамом хороший народився. Знаєш, Анно, відпочинь собі трохи ці дні. Я заберу старших дітей до себе. Будемо приходити до тебе в гості. Когось тобі для допомоги з дитиною теж пришлю сьогодні.
Анна здивовано глянула на Терезу. Давно помічала, що та дедалі краще ставиться до неї, проте Тереза ніколи не говорила про це так відверто. Здається, саме зараз вона цілком змирилася з вибором брата.
Тереза перехопила здивований погляд Анни й усміхнулася. Цій, такій колись наївній дівчинці, таки вдалося майже неможливе. Вона ввійшла в їхню родину так, що не виглядала чужинкою. Стала гарною мамою дітям Адама, хорошою господинею, перейняла гарні манери і навчилася гідно триматися. Цілком зріла, розсудлива і розумна жінка. І не скажеш, що інакшого походження. Майже дорівнялася Анелі. Адам не помилився, коли взяв її за дружину, а не залишив коханкою. Таки зумів роздивитися в Анні щось більше, аніж молодість і гарненьку ляльку. Якби не хворе серце, то міг би прожити з такою дружиною довго і щасливо. Ще й онуків міг би дочекатися.
Раптом Анна підвела голову і глянула на Терезу широко розплющеними очима.
– Знаєте, а я щойно згадала, що за день сьогодні. Саме сьогодні минуло рівно тринадцять років від того дня, як я вперше побачила Адама в Жовкві, – вона на мить замовкла і глянула на Терезу якось дивно. – А якщо це поганий знак? Тринадцять років зрівнялося. Того дня я навіть не уявляла, що колись вийду заміж за Адама, а я от саме цього дня народила йому сина.
Тереза важко зітхнула, перевела погляд на маленького Адася, який заснув у Анни на руках. Новонароджений хлопчик був таким зворушливим і кумедним, що вона мимоволі усміхнулася.
– Не вигадуй дурниць, Анно. Дивися, який гарний син у тебе народився. Що було, то давно минулося, і не треба ворохобити старе та вишукувати якісь