не спав всю ніч, а тому випурхнув з гніздечка, коли батьки його ще спали. На велике здивування Чиріка ні Їжачка, ні Мудрої Сови біля старого дуба не було…
– Невже, таки, проспав? – з жахом подумав Чирік. – Тепер Мудра Сова нізащо не схоче розмовляти зі мною!!! Чирік з розпачу мало не заплакав, але, раптом, почувся м'який шелест могутніх крил і на ґанок дупла сіла Мудра Сова. Пильно подивившись великими жовтими очима на переляканого горобчика, Мудра Сова промовила:
– Так оце ти і є той самий Чирік, який хотів зі мною про щось порадитись?
– Я, д-дядько М-м-михайло п-п-порадив, щоб я, а Ї-ї-ж-жачок, щоб у В-в-вирій якось… Почав тремтячим з переляку голосом бідний горобчик.
– Стривай, стривай, – зупинила його Мудра Сова. – Так я нічого не зрозумію. Ти весь тремтиш. Мій друг Їжачок розповідав, що ти хоробрий хлопчик, отже тремтиш не від страху, а від ранкового холоду. Заходь до моєї домівки, я пригощу тебе малиновим чаєм, ти зігрієшся і все мені до пуття розкажеш.
І справді, скоро, відігрівшись і заспокоївшись, Чирік зміг спокійно розказати Мудрій Сові і про дядька Михайла, і про Білих Мух, і про Їжачка, і про дідуся, як він самотужки хотів у Вирій злітати і ледь не загинув.
– Я так зрозуміла, – промовила Мудра Сова, – що ти шукаєш того, хто допоміг би тобі до Вирію дістатись?
– Так, так, пані Мудра Сова! Допоможіть, будь ласка! Бо он, навіть, ластівки літають, а чому нам, горобцям, зась?
– Дійсно, несправедливо, – посміхнулась Мудра Сова. – Є у мене одна думка, але спочатку у мене до тебе два питання; по-перше – чи відпустять тебе тато з мамою, і по-друге – чи не побоїшся ти важкої, небезпечної подорожі, і чи не відмовишся від своєї мети в останню мить?
– Ні, ні, пані Мудра Сова, я не побоюсь и не відмовлюсь! А тато з мамою… Ну батька я сам умовлю, а маму, сподіваюсь, дідусь умовить.
– Добре, тоді лети додому, виріши питання з батьками, а завтра вранці, як сьогодні, прилітай до мене знову і, якщо батьки тебе відпустять, я розкажу тобі, як діяти далі.
Чирік чемно подякував Мудрій Сові і мерщій полетів, спочатку, до дідуся з бабусею.
«Якщо не мати надійної дідової підтримки, то не варто, взагалі, з батьками розмову розпочинати» – думав Чирік, підлітаючи до дідового гнізда.
– Ну що, шибенику, знайшов найсмачнішого ранішнього черв'ячка? – привітав його дідусь.
– Знайшов, дідусю! Лети за мною, покажу! – (Чирік хотів поговорити з дідусем наодинці, щоб бабуся, бува, не заборонила дідусеві втручатися в сімейні справи синочка Чира.)
Відлетівши недалечко від гніздечка, Чирік з дідусем присіли на кущик.
– То де ж твій черв'ячок? – спитав дідусь.
– Вибач, дідусю, нема ніякого черв'ячка, просто мені, вкрай необхідна твоя підтримка, і я хотів про це поговорите з тобою на самоті. – Ти пам'ятаєш, дідусю, як ти розповідав про свою невдалу спробу мандрівки до Вирію?
– А як же! Що поробиш, не здійснилась моя мета.
– А це, дідусю, тому, що ти діяв самотужки, без мудрої поради!
– Тобто? – здивувався дідусь. – У кого ж це я