лаку, без тієї тонкої, твердої шкірки, що, наче панцир, сковував голову і робив рухи якимись не природніми.
Хочу звільнитися від цього.
Наступного дня рівно о дванадцятій прийшла моя уже добра знайома перукарка, молода дівчина, яка як ніхто вміла вгадати мої настрої та побажання. Може, це просто майстерність переконання, що так справді мені краще? Але мені було комфортно після її чаклувань із моїм волоссям, і мене це влаштовувало, хоч оплата була не такою вже й малою, порівняно з іншими майстрами, так що я погодилася.
– Ну що, наважилися таки? Скільки ж я вмовляла вас раніше до цього кроку. Чому ж тільки тепер? – влетіла вона у відчинені двері.
– Наважилася. Це було нелегко.
– І уже без захисного даху? – все ще не вірила вона. – Щось важко навіть уявити.
– Так, і лаку вже не буде. Навіть не купуватиму.
Кілька вправних рухів інструментами над моєю головою, і опале волосся, як опале минуле, лягло під ноги. Голові стало легко і комфортно… Нарешті. Нарешті змінилася, звільнилася!
…Це бажання виникло давно. Років п’ять тому, коли я прочитала книжку одного відомого зарубіжного письменника і вперше задумалася про те, для чого я живу і чого ж я хочу. Виявилося, що чіткої мети у мене немає. Є лише примарні мрії, які, як я думала, колись обов’язково збудуться. Про те, як їх здійснити, я уявлення не мала. Лише прочитавши книгу, зрозуміла, що самі по собі вони ніколи не здійсняться – це я повинна щось для того зробити.
До цього часу я була звичайною обивателькою, яка дотримується нав’язаних ще з дитинства принципів та обмежень: це не можна, того не треба, так негарно. Та й зовнішність звичайна, як на мої тридцять з хвостиком. Намагалась завжди підтримувати її, доглядати за собою, тому випадкові знайомі інколи давали навіть менше. Це мене наповнювало гордістю.
Все тоді у мені збунтувалося. Але сили щось змінити не було аж досі…
Зовні я змінилася, стала вільною і впевненою, красивою. Здається, це найлегше. Але, напевно, зміни найперше відбулися всередині, хоч це й не так помітно.
Страва 4
Імбир життєвого змісту
Порція
5 сторінок
Час приготування
12 хв.
Поживність
Допоможе зрозуміти, що потрібно жити на повну
Щоб смакувало краще
Щедро полийте страву любов’ю до життя.
У лотерею не грала ніколи. Не вірила, що таке буває, що можна виграти. Але, як кажуть, у житті кожна випадковість не випадково відбувається. Моя молода співробітниця записала мене під якусь дивну акцію навіть без мого відома, і о диво… через місяць до мене постукало СМС з повідомленням: «Ви виграли квиток. Прийдіть заберіть». Власне, записала тому, що не раз чула: я невдачлива, виграти нічого не зможу, і будь хто, лише не я. Песимізм зашкалював.
– Та ну що ви, не піду я… – відбивалася я від співробітниць, які були переповнені запалу та ентузіазму.
– Та це ж подорож! Її можна виграти лише раз у житті! І напрямок вибираєш ти сама! Погоджуйся! –