і… виступала на поверхню, залишаючись маленькими кристаликами солі. Може, на довше збережеться, але нащо?
Якось зранку, застеляючи ліжко, господиня побачила щось блискуче на подушці – блиснуло у променях сонця. Придивилася – кристалики маленькі, дуже схожі на… сіль. І справді солоні.
– Звідки? Дивно… Я ніколи тут солі не приносила, – сказала вона, але раптом її погляд затуманився і посумнішав: – Так, я знаю. Ця сіль всередині, в мені. Вона закристалізовує моє серце, консервує відчуття, щоб не чули нічого. Так звана захисна реакція організму від болю. Скільки його було? Достатньо, якщо сіль уже не втримується всередині, а засолює, як огірки у банці… подушку. На довше збережеться? А навіщо? Щоб отак, без відчуттів? Не хочу! – Вона від розпачу почала гамселити солону подушку, від чого на серці у неї ставало ще важче, а сльози, солоні сльози знову потекли на шовкову тканину.
– Невже це ніколи не закінчиться? – Подушка вже не вірила у диво і в те, що колись це припиниться. Змирилася долі.
Але щось-таки змінилося тієї ночі. Господиня довго плакала, і вона знову чемно вбирала у себе солоні краплі.
Зранку подушка відчула, що їй якось дуже просторо і вільно на ліжку. Роззирнулася. Біля неї не було нікого і нічого. І подушку, що була поруч, відколи себе пам’ятала, забрали. «Самотня?» – злякалася вона. Але з того часу сліз і солі стало менше. «Може, так і має бути? – пробувала звикнути до думки. – Добре й так. Зате все моє, я вільна і нікого мені не потрібно. Не підпущу більше нікого поряд, щоб знову не солонитися від сліз», – розлягаючись на великому порожньому ліжку, думала вона. Байдуже, що самій не так весело, нема до кого притулитися вночі, нема від кого зігрітися. Але з цим можна впоратися, та й господині її вистачає.
Та все-таки вночі, коли вже навіть господиня тихо посапувала на ній, подушка сумувала. За теплом під бочком, за чимось рідним поряд.
Самій таки не хотілося бути. «Але що ж тут вдієш?» – знову подумала безсонною ніччю і… заснула.
– Ти не будеш більше сама… – наснилося їй.
Зранку біля неї поклали ще одну подушку.
Страва 7
Імбир пристрасті
Порція
5 сторінок
Час приготування
14 хв.
Поживність
Допоможе знову розпалити вогонь у серці
Щоб смакувало краще
Зігріваюча страва, тому споживайте повільно, насолоджуючись, як вона проникає у тіло.
Весняний ранок, ще вчора теплий і привітний, сьогодні колючий і злий. За вікном вітер шматує та стогне, розганяючи сизі хмари, а ті ніяк не поступаються і вперто насуваються на все, в тому числі і на душу. Із дому виходити не хотілося зовсім. Із надією на ще хоч хвилинний сон загорнулася знов у теплу ковдру. Та надмірне відчуття обов’язку та відповідальності не давало розслабитися, і, як той набридливий хробак, свердлило думки, підганяючи прокидатися і йти до праці.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив