настільки, що не тільки розуміє поезію, але й може її передати. – відповів Механік.
Дівчина уважно слухала розповідь.
– Від нетерплячки дізнатись, хто це зробив, люди швиденько згуртувались, помізкували, що і як має бути, і ось – подорож, що здавалась нездійсненною, – відбулась. Та у вас тут так багато дорогоцінних металів – продовжував Механік. Що люди можуть на цьому і спинитись.
– Чому?
– Жадібність. – відповів Він.
– Та ви їм не дозволите? – спитала Дівчина.
– Звісно не дозволимо. Так Капітане?
Розділ 5
Чотири стихії
Наступного дня Марія запросила дівчину на борт шатлу. Настав час готуватись до відльоту. Коридором вона провела її до центру. Стеля була вищою, і було видно, що існує другий поверх. Сходи вели вгору.
– Хлопці досліджують планету на наявність розвинених істот. – сказала Марія. – Вибач, я мала на увазі, можливо тут мешкають ті, хто надіслав сигнал.
– Нічого, я зрозуміла, – сказала Дівчина.
– Тож ми маємо тебе підготувати.
Вони піднялись сходами. Марія одчинила двері.
– Ванна, – пролунало у просторому приміщенні.
Зашумувала вода. Здійнялась піна. Дзеркало вкрилось парою.
Далі Марія навчила її манікюру і догляду за віями.
– Це знадобиться тобі на землі. Та не тут. Змивай.
– Вони попрямували до бібліотеки.
– Будеш приходити, коли матимеш час.
Далі Марія показала басейн, лазню, центр керування, оранжерею, фонтан, тренажерний зал, туалет та кімнату для приготування їжі.
– Здається усе. – сказала Марія. – Мабуть і нам час перекусити.
Вони сіли за стіл.
– А що то був за вірш? – спитала Дівчина.
– А зорі гаснуть, крик їх підхопив. якось так. – далі прочитаєш у бібліотеці.
Дівчина всміхнулась.
– Капітан мені його розповідав.
– Цікаво. Коли це він встиг?
І вона розповіла про прогулянку повітряним катером і про урок водіння.
З’явились хлопці.
– Чого смієтесь?
– Та так, балачки. – відповіла Марія.
– А в нас справи. – сказав Капітан і показав фото. На ньому був малюнок, вирізьблений на камені.
– І що це значить? – спитала Марія у Дівчини.
– Це малюнок древніх, він означає «Стихії мають бути в рівновазі».
– Зрозуміло.
– Зрозуміло – що це метафора, – оживився Механік, а що мається на увазі?
– Чотири стихії. Вони мають настрої.– Дівчина задумалась, як пояснити те знання.
– Вогонь може як і гріти, так і обпікати, – так і людина.
– А інші?
– Вітер – то легкість у думках і рухах. Вода – то вміння знаходити своє місце, а камінь, – то вміння стояти на своєму. Древні викарбували досвід про те, що робити зі своїм життям.
Усі зацікавлено слухали.
– І що? – спитав Матрос.
– Все просто – знайди те, що тебе гріє.
– Якось не ладнається