пташата на осиці
Сплять зайчата під пеньком.
Сплять ведмеді та лисиці,
Їжачок спить під листком.
***
Він найпершим прокидається,
Чепуриться, умивається,
Вийде з терема хутенько,
Привітає землю-неньку.
Є така в нього турбота —
Всіх підняти до роботи.
Дивний гість прийшов на ґанок,
Ще й замовив на сніданок
Темряви і трохи ночі.
Як поїв – розплющів очі.
Тихо-тихо підкрадалась,
До сусіда приглядалась.
Він помітив гостю враз,
Посірів і зовсім згас.
Вечір серпанком землю вкриває,
Навколо все стихло, усе засинає.
Вечір веде за собою сестричку…
Місячну, зоряну панночку…
Що ще почитати на цю тему?
– Тетяна Вовк «Выгляни в окошко. Мишунька».
– Тетяна Дубовкина «Читаем и запоминаем времена года, месяцы, дни недели».
– «22 картинки. Мій день» (Вид-во «Ранок»).
2. Пори року
Так само, як день змінює ніч, приходять і минають пори року. Тут теж добре працює спостереження разом з дитиною під час прогулянок, книги з віршами. У нас свого часу висів на дверях настінний календар, поділений на 4 частини, у кожній з яких була картинка відповідної пори. Так, і це теж тайм-менеджмент!
Пори року
Неспішно, крок за кроком,
Минають чотири пори року,
Одна пора проходить,
Інша услід надходить.
Зима – це хуртовина,
Весна у квітах лине,
А потім – тепле літо
І осінь, в сум одіта.
Ось так із року в рік
Минає часу лік.
***
День за днем
за тижнем тижні —
непомітно лине час.
Різні зміни дивовижні
відбуваються круг нас.
От зима, весна та літо,
осінь, потім знов зима…
Сивий час летить над світом,
і кінця йому нема.
Кожен місяць, кожну пору
на землі нове вбрання.
Й ми самі не ті, що вчора, —
ми зростаємо щодня.
Глянь навколо оком пильним
і побачиш зміни ці,
як повільно, неухильно
йдуть по черзі місяці.
***
Весела, гарна й кучерява
маленька дівчинка Весна
біжить, сміється, сіє трави,
і пісня ллється голосна.
По всіх усюдах пісня лине,
усе пробуджує від сну,
і всі комашки, всі рослини
вітають дівчинку Весну.
Дерева просять: – Весно красна,
розкрий на гілочках бруньки! —
А луки кажуть: – Кинь-но рясно
по нашій зелені квітки!
І луки буйно зацвітають,
і свіжим листям гай шумить,
а дівчинка росте, зростає
не щогодини, а щомить.
Це