що існує страх, – Олена сміливо «пірнула» у синю глибочінь Його прекрасних очей, «виринула», хильнула вина, зненацька райський хміль ударив їй в голову, – Ти, Господи, – Вибух Вселенського Світла і Джерело, невичерпне Джерело… – і так раптом зніяковіла, що ледь не втекла.
– Чому не втекла від Мене у райськії кущі? – лагідно запитав Ісус і ніжно торкнувся її щоки долонею. – Поглянь Мені в очі, красуне!
Вона підвела на Нього свої загадкові фіалкові очі.
– Тому, що Ти – Невичерпне Джерело Любові і від Тебе не втечеш, Ти в моєму серці, Господи, – здолавши хвилювання, спромоглася промовити.
– Чудово, тож не розчаровуй Мене, дитино, і Я завжди буду у ньому… На жаль, Сатана теж буде поблизу тебе. Спокушати він майстер, уникай спілкування з Дияволом! – пильно вдивився у її очі. – Слухати Сатану – не чути Голосу Бога у собі, не слухати Сатану – не бути людиною. Обирай, обрана!
– Які можуть бути вагання, Господи? Хочу не бути людиною, – мило посміхнулася Олена.
Спаситель вручив Олені червоне яблуко і, пронизавши її проникливим поглядом художника, засміявся:
– Таки правий Сатана: врода жінки – страшна сила!
– Дякую, Господи, – розшарілася Олена і відкусила від соковитого плода.
– Як же ти зараз схожа на Єву! – вразився Спаситель і простер до тюльпанів руку.
Три зворушливо чарівні ельфи спурхнули з квіток на Його долоню. По прозорих крильцях крихіток линули такі барви, що Олена зойкнула від захвату. Голоски ельфів продзеленчали ледь чутними дзвіночками. Олена не зрозуміла їх мови.
– Принесіть Хрест Спасителя, пустуни! – весело звелів їм Ісус.
Істотки чемно уклонилися і злетіли з Його долоні.
– Такі крихти! Невже принесуть? – здивовано прошепотіла вона.
– Авжеж, дитино. Небо це казка, де добро і любов творять чудеса…
– На Землі я буду згадувати Небо, як казковий сон!
За мить повернулися ельфи. Вони заплуталися у ланцюжку зі щирого золота, і виглядали в’язнями у кайданах. Трійця крихіток упала на долоню Ісуса. Він обережно вивільнив їх з полону. Хрест Спасителя прикрашали чудові алмази.
– Яка неймовірна краса! – вигукнула Олена у нестримному захваті.
– Божа краса, – огорнувши дівчину турботою, виправив її Ісус, – ця краса захистить тебе від нечистої сили. Ніколи не знімай Хреста, і Сатана не зможе тебе спокусити.
Ісус одягнув на її шию Хрест, що увібравши Світло Неба, раптом спалахнув між її грудей зіркою надії на Спасіння.
– Дякую, Господи.
Дивна усмішка торкнула вуста Спасителя, несподівана журба затьмарила Його високе чоло.
– Нещасний Звір! Час завітати до нього у Пекло…
Олена поглянула на Божого Сина з нерозумінням.
– Сатана – Мій ворог, – просто пояснив Він, ніжно пригорнув дівчину до грудей, поцілував, – пий з Мого джерела, спрагла! Завтра, після лекцій, покажу тобі Другий рівень Раю. Мир тобі!
Перший